Знаєте, рецепти бувають різні, вдалі і невдалі, іноді результат пречудовий, але приготування настільки трудоємке, що пропадає всяке бажання ще раз готувати ту страву. А є рецепти ідеальні (ну, принаймі в моєму розумінні): для них потрібно всього декілька складників, мало часу і результат завжди вражає. Саме останню категорію я найбільше люблю, старанно бережу в своєму записнику і найчастіше готую. Сьогодні розповім вам про моє ідеальне печиво. Якщо описати одним словом, то воно неперевершене. Неперевершене у всьому: готувати його - одне задоволення, список необхідних інгредієнтів нараховує лиш 5 позицій, смак готового печива незрівнянний, консистенція ідеальна! А ще рецепти дуже ''пристосувабельний'' (так каже моя дитина :-) Додайте ванілін - будете мати ванільну випічку, хочете шоколадного печива? Легко! Просто додайте до вказаної порції 20г какао і заберіть таку ж кількість борошна. Досипте в тісто шоколадних крапель - і десерт заграє цікавим новим смаком. Печиво буде пречудовим і з родзинками, і з лимонною чи апельсиновою цедрою, з корицею, маком, зернятами анісу і взагалі будь - яким солодким чи пряним додатком. Головне лиш не забути про два ''не'': не розкачувати тісто занадто тонко і не перепекти печиво :-) Смачного!

Перемішайте усе руками до утворення крихт (для полегшення і пришвидшення процесу можна скористатись кухонним комбайном)

Додайте яйце і замісіть тісто, що тримається купки. Покладіть його в холодильник на 30хв

Потім розкачайте тісто до 0,5 - 0,7см завтовшки (колись я думала, чим тонше розкачаю печиво, тим краще, і печиво в мене виходило сухе і тверде, виявилось то була моя велика помилка - товщина тіста повинна буде не менше, ніж пів сантиметра) і повирізайте печенька бажаної форми

Спочатку нагрійте духовку до 180С і тільки потім покладіть в неї деко з печивом. Випікайте 15-20хв (як тільки краї печива підрум'яняться - воно готове, не чекайте, що уся поверхня сухариків стане світло-коричневою, а печиво затвердне, навпаки, гаряче готове печиво буде середньо - м'яке, зате після вистигання воно набуде ідеальної консистенції і ''твердості'')

Кучерява пікантна картопелька в нас вдома -  останній кулінарний ''хіт'' :-) Колись давно - предавно я купила собі овочерізку, таку, знаєте, у вигляді здоровенної стругачки для овочів. Не знаю як воно правильно називається, але те чудо лежало в мене в шухляді без діла вже декілька років. Купуючи ту ''стругачку'' я планувала навчитись вирізати квіти з моркви, огірка і ще хто-зна з чого... овочевого квітникаря з мене не вийшло :-) Зате моєму чоловікові прийшла на думку чудова ідея - приготувати за допомогою тої штукенції кучеряву спіральну картоплю! І то, я вам скажу, просто чудо :-) Заправку я додала свою улюблену. Ми вдома надзвичайно любимо пікантні страви, тож майже до всього додаю паприку, ну і цю страву без неї не уявляю. Хоча, якщо хочете більш делікатного смаку, можете зменшити кількість паприки, або взагалі її не додавати - буде теж смачно :-)

Якщо маєте отаке ''чудо''серед вашого кухонного приладдя, то будете мати ідеальну кучеряву запечену картопельку

Картоплю гарно помийте і витріть серветкою. Чистити її не потрібно. Просто пропустіть її через таку овочерізку, як на фото вище, а потім обережно викладіть картопляні спіральки на деко, застелене пекарським папером

Якщо ж не маєте ''спіралайзера'' (так ту штуку називає мій чоловік:-)) то зовсім не проблема, досить нарізати картоплю (теж нечищену) дуже тоненькими кільцями (я для цього використовую кухонний комбайн) - така картопелька не буде кучерявою, зате вийде не менш смачно

Тепер найважливіше - заправка :-) Саме вона надає такого насиченого, пікантного і неповторного смаку цій страві. Перемішайте олію з перцем, сіллю, паприкою, каррі і часником, пропущеним через прес

Якщо ж готуєте картоплю, нарізану тоненькими колечками, тоді перемішайте її з заправкою, а потім викладіть на деко, застелене пекарським папером (таким чином нарізана картопля не розвалиться при перемішуванні, тож тут можна ''діяти'' спокійно з перемішуванням :-)

Таку закуску ми колись купили в магазині. Я сташенно люблю відділ з різноманітними соусами, маринованими овочами і закрутками. А ще більше такі ''лігуміни'' любить мій чоловік. Тож в пакеті з покупками щоразу традиційно мусить лежати і якась баночка зі смаколиками. Так на нашу кухню потрапила маринована морква. Власне, в тій страві мене дуже приємно вразив соус, такий цікаво - пікантний з присмаком мого улюбленого коріандру. Він взагалі, як на мене, універсальний і чудово підійде не лише до моркви, а я до баклажанів, болгарського перцю і цукіні (приготованих на грилі). Рецепт я ''сформулювала'' шляхом спроб і помилок, опираючись на етикетку, що була на баночці з морквою :-) Тепер маю свою ''успішну формулу'' маринованої моркви. Вона надзвичайно швидко готується і завжди буде доречною, як на святковому, так і на буденному столі.

Для соусу перемішайте оцет, олію, сіль, перець, коріандр, паприку (якщо використовуєте свіжу, наріжте її маленькими шматочками), цукор, розмарин і подрібнений базилік або петрушку

Перекладіть готову моркву до пательні, залийте її соусом і підігрійте (постійно помішуючи) впродовж 1-2хв. Дайте моркві повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику настоятись хоча б з 1 годинку. Смачного :-)

Колись давно бабуся принесла з роботи новий рецепт з незвичною назвою - Естонський крингель. В них в пекарні часто ''крутились'' нові рецепти випічки і бабуся, не пропускаючи жодного з них, все старанно писала на листочку, а потім вдома давала дідусеві завдання - переписати все з точністю до грама в зошит з переписами. Почерк в дідуся був пречудовий, а от окуляри, мабуть пора було вже змінити, бо замість крингеля в бабусиному записнику пиріг назвався кренделем, так по сьогоднішній день там і записаний :-) І тільки потім, з появою інтернету в нашій хаті, я зрозуміла, що те, що пече бабуся, за формою ніякий не крингель, і тим більше не крендель, а радше одна з найсмачніших у світі плетенок. ''Kringle'' означає круглий, як кільце. Власне, оригінальна форма пирога нагадує круглу різдвяну гірлянду. А наш пиріг, мабуть розкрутився, поки рецепт доїхав з Естонії до Тернополя, але від того абсолютно не став менш смачним :-) Більше того скажу, це один з найсмачнішим пирогів з корицею, який я коли - небудь зустрічала, навіть смачніший за славнозвісні булочки - синнабони, в ньому ідеальне все: і тісто, і начинка. А ще обожнюю його з білою поливкою з цукрової пудри, то таке ніжне довершення смакового тріумфу. Завжди печу пиріг у формі для кекса, як бабуся. Чомусь, так він мені більше смакує і в розрізі виходить просто чудесним. А який аромат розноситься по усій оселі, коли він печеться... відразу настрій стає святковим, а на душі робиться дуже тепло і затишно :-)

Кефір і молоко нагрійте (не хвилюйтесь, якщо при нагріванні відділиться сирватка - так і має бути)

Перелийте теплі молоко з кефіром до води з дріжджами (я для замісу використовую хлібопічку, але можна спокійно і з таким же чудовим результатом замісити тісто руками)

Яйце легенько збийте виделкою і додайте його до молочно - кефірно - дріжджової суміші. Сюди ж додайте олію і цукор

Замісіть еластичне тісто (якщо воно надто липке, додайте ще трішки борошна) і дайте йому підрости вдвічі

Гострим ножем розріжте рулет повздовж на дві частини (не розрізайте до самого кінця - залиште 3-4см)

Закрутіть одну розрізану частину довкола іншої, щоб вийшла спіраль, кінець спіралі гарно застібніть

Перекладіть плетенку на пекарський папір, легенько примніть його з боків (щоб рулет став коротший і компактніший) і покладіть його у форму для кекса

Дайте ще 30хв підрости, а потім випікайте 40хв при 180С. Готову плетенку дістаньте з духовки, відразу накрийте кухонним рушничком і залиште так до повного вистигання. Для поливки перемішайте цукрову пудру з холодною вадою (тут я все роблю ''на око'' - насипаю 2 ст.л. пудри, а потім доливаю по чайній ложці води і перемішую, поки не вийде середньо - густа і ледь в'язка консистенція). Полийте пиріг помадкою і смакуйте з горнятком чаю :-)

Пиріг з гречкою і картоплею попав до нашої сім'ї разом з сусідкою Орисею. Тьотя Орися була ''дитиною асфальту'' - все життя прожила в місті, завзято гризла граніт науки (маючи обидвох батьків - вчителів то було цілком логічно) і кулінарією особливо не цікавилась. А потім доля вирішила внести свої романтичні корективи в одноманітне Орисине життя і послала їй на зустріч сільського парубка Вітю, який своєю простотою і щиросердечністю відразу полонив серце і душу дівчини. Батьки - вчителі не відразу сприйняли ентузіазм доньки, але краще приглянувшись до Віті ''розтанули'' і незабаром пара відгуляла гучне весілля :-) А потім виявилось, що Вітя дуже любить смачно поїсти, а Орися на біду зовсім не вміє готувати. План по вирішенню проблеми взяла на себе Вітина мама: на сімейній раді було вирішено відвезти Орисю на місяць в гості до свекрухи. Час був літній, тепла погода, свіже сільське повітря, домашні овочі і фрукти, щойно видоїне молоко з пінкою - хіба можна знайти краще місце для проведення кулінарних майстер класів! На щастя, Орисі дуже пощастило зі свекрухою, бо то була справді жінка з ангельським терпінням, великим серцем і надзвичайними кулінарними вміннями. ''Кулінарні курси від свекрухи'' почались з приготування базових страв: борщ, вареники, гречаники. Коли ж Орися набила руку, свекруха з блиском в очах промовила ''Сьогодні будемо пекти Вітину улюблену страву - Гречаний пиріг!'' Для Орисі то було диво - дивне, бо раніше такої страви вона ніколи не їла. ''Тільки не називай його Яворівським пирогом'', повела свій монолог свекруха, ''бо як почує мій чоловік, то буде весь день бурчати. Для нього то пиріг його мами, бо яворівський без моркви'', тож для збереження дідових нервів пиріг в родині споконвіку називали просто гречаним. ''Тісто має бути тоненьке, особливо зверху, а начинки треба класти багато, тут вся сіль в начинці'', продовжувався монолог експерта. Пиріг Орися навчилась готувати ідеально, потім тішила ним щонеділі Вітю, і нас пригощала. От тільки мені все ж подобається не лише начинка, а й тісто в цій випічці, тож для мого індивідуального смакового балансу, тісто не роблю прозоро - тонким, а навпаки залишаю його досить відчутним. Ну але то вже на особистий вибір :-) Начинку ж готую строго по Орисиному опису (виходячи з наявності в холодильнику додаю шкварки чи бекон, або шпондер, як його називає Орисина свекруха). Лиш один нюанс змінила на свій розсуд: не люблю цілу гречку в начинці, тож перемелюю її блендером, але то так - мої смакові вибрики. І ще каррі додаю для пікантності. Побачила б те Орисина свекруха, бідна б я була :-) А за рецепт пирога вже багато років їм дуже вдячна.

Приготуйте тісто: (я мішу в хлібопічці, але якщо місити руками, результат буде всеодно пречудовий). Перемішайте разом теплу воду, олію, цукор і сіль (якщо використовуєте свіжі дріжджі, тоді додайте їх сюди ж, а сіль покладіть в кінці до борошна)

Поки тісто підростає, приготуйте начинку: бекон наріжте невеличкими кубиками і підсмажте його в олії до напівготовності (для пісного варіанту пропустіть цей крок)

Гречку теж відваріть в підсоленій воді. Потім я її ще перемелюю блендером (якщо любите цілу гречку в начинці, тоді просто пропустіть цей крок)

Гарно перемішайте картопляне пюре, гречку і бекон з цибулею і морквою. Посоліть, поперчіть, додайте каррі, часник (пропущений через прес) і паприку

Тісто ще раз легенько обімніть і розкачайте до 1см завтовшки (розкачувати слід на дошці або пергаменті, щоб потім можна було його перевернути)

Відріжте лист пергаменту по розміру форми для пирога, накрийте ним пиріг і обережно переверніть догори дном. Таким чином пиріг опиниться на пергаменті ''швом'' донизу. Покладіть його разом з пергаментом у форму, а потім руками дуже обережно примніть поверхню пирога, щоб він зайняв усю форму. Верх пирога змастіть збитим яйцем і наколіть виделкою (для пісного варіанту пиріг змастіть теплою водою)

Випікайте приблизно 40-50хв (до рум'яного кольору) при 180С. Готовий пиріг відразу дістаньте з духовки. Не хвилюйтесь, якщо його поверхня трішки ''надується'' - для цього є один нехитромудрий фокус :-)

Як тільки витягнете пиріг з духовки, відразу накрийте його кухонним рушничком, а поверх нього покладіть прес (в мене в ролі пресу - кухонна дошка і 4 книжки) :-) Залиште так майже до повного вистигання - верх пирога зм'якне, вирівняється і гарно пристане до начинки