Пиріг з гречкою і картоплею попав до нашої сім'ї разом з сусідкою Орисею. Тьотя Орися була ''дитиною асфальту'' - все життя прожила в місті, завзято гризла граніт науки (маючи обидвох батьків - вчителів то було цілком логічно) і кулінарією особливо не цікавилась. А потім доля вирішила внести свої романтичні корективи в одноманітне Орисине життя і послала їй на зустріч сільського парубка Вітю, який своєю простотою і щиросердечністю відразу полонив серце і душу дівчини. Батьки - вчителі не відразу сприйняли ентузіазм доньки, але краще приглянувшись до Віті ''розтанули'' і незабаром пара відгуляла гучне весілля :-) А потім виявилось, що Вітя дуже любить смачно поїсти, а Орися на біду зовсім не вміє готувати. План по вирішенню проблеми взяла на себе Вітина мама: на сімейній раді було вирішено відвезти Орисю на місяць в гості до свекрухи. Час був літній, тепла погода, свіже сільське повітря, домашні овочі і фрукти, щойно видоїне молоко з пінкою - хіба можна знайти краще місце для проведення кулінарних майстер класів! На щастя, Орисі дуже пощастило зі свекрухою, бо то була справді жінка з ангельським терпінням, великим серцем і надзвичайними кулінарними вміннями. ''Кулінарні курси від свекрухи'' почались з приготування базових страв: борщ, вареники, гречаники. Коли ж Орися набила руку, свекруха з блиском в очах промовила ''Сьогодні будемо пекти Вітину улюблену страву - Гречаний пиріг!'' Для Орисі то було диво - дивне, бо раніше такої страви вона ніколи не їла. ''Тільки не називай його Яворівським пирогом'', повела свій монолог свекруха, ''бо як почує мій чоловік, то буде весь день бурчати. Для нього то пиріг його мами, бо яворівський без моркви'', тож для збереження дідових нервів пиріг в родині споконвіку називали просто гречаним. ''Тісто має бути тоненьке, особливо зверху, а начинки треба класти багато, тут вся сіль в начинці'', продовжувався монолог експерта. Пиріг Орися навчилась готувати ідеально, потім тішила ним щонеділі Вітю, і нас пригощала. От тільки мені все ж подобається не лише начинка, а й тісто в цій випічці, тож для мого індивідуального смакового балансу, тісто не роблю прозоро - тонким, а навпаки залишаю його досить відчутним. Ну але то вже на особистий вибір :-) Начинку ж готую строго по Орисиному опису (виходячи з наявності в холодильнику додаю шкварки чи бекон, або шпондер, як його називає Орисина свекруха). Лиш один нюанс змінила на свій розсуд: не люблю цілу гречку в начинці, тож перемелюю її блендером, але то так - мої смакові вибрики. І ще каррі додаю для пікантності. Побачила б те Орисина свекруха, бідна б я була :-) А за рецепт пирога вже багато років їм дуже вдячна.

Приготуйте тісто: (я мішу в хлібопічці, але якщо місити руками, результат буде всеодно пречудовий). Перемішайте разом теплу воду, олію, цукор і сіль (якщо використовуєте свіжі дріжджі, тоді додайте їх сюди ж, а сіль покладіть в кінці до борошна)

Поки тісто підростає, приготуйте начинку: бекон наріжте невеличкими кубиками і підсмажте його в олії до напівготовності (для пісного варіанту пропустіть цей крок)

Гречку теж відваріть в підсоленій воді. Потім я її ще перемелюю блендером (якщо любите цілу гречку в начинці, тоді просто пропустіть цей крок)

Гарно перемішайте картопляне пюре, гречку і бекон з цибулею і морквою. Посоліть, поперчіть, додайте каррі, часник (пропущений через прес) і паприку

Тісто ще раз легенько обімніть і розкачайте до 1см завтовшки (розкачувати слід на дошці або пергаменті, щоб потім можна було його перевернути)

Відріжте лист пергаменту по розміру форми для пирога, накрийте ним пиріг і обережно переверніть догори дном. Таким чином пиріг опиниться на пергаменті ''швом'' донизу. Покладіть його разом з пергаментом у форму, а потім руками дуже обережно примніть поверхню пирога, щоб він зайняв усю форму. Верх пирога змастіть збитим яйцем і наколіть виделкою (для пісного варіанту пиріг змастіть теплою водою)

Випікайте приблизно 40-50хв (до рум'яного кольору) при 180С. Готовий пиріг відразу дістаньте з духовки. Не хвилюйтесь, якщо його поверхня трішки ''надується'' - для цього є один нехитромудрий фокус :-)

Як тільки витягнете пиріг з духовки, відразу накрийте його кухонним рушничком, а поверх нього покладіть прес (в мене в ролі пресу - кухонна дошка і 4 книжки) :-) Залиште так майже до повного вистигання - верх пирога зм'якне, вирівняється і гарно пристане до начинки

Любити капусту Кале мене навчив мій чоловік. Коли я ще жила в Україні, цей овоч в нас вдома, чомусь був більш декоративною рослиною, а от в їжу ми його майже не вживали, ну хіба деколи додавали в супи. А виявляється з Кале (або ж Cavolo nero - ''чорної капусти'', як її називають в Італії чи кучерявої капусти, як її називає моя мама) можна стільки корисної смакоти наготувати! І крем - суп, і пиріг, навіть бургери! А ще по - особливому люблю тушковану Кале з беконом, горішками і журавлиною. В цій страві дуже вдало поєднуються багатий і визначений смак кале, пікантність бекону, кисло - солодкі нотки в'яленої журавлини і ніжний ледь вловимий, але зовсім не лишній смак горішків. Готується всі в одній пательні, інгредієнти по черзі віддають свій смак страві і збагачують загальну картину :-)

Бекон наріжте кубиками. Покладіть його до пательні разом з цибулею - порей (нарізаною півкільцями), долийте декілька ложок олії і готуйте до напівготовності бекону

Капусту Кале наріжте смужками 1-2 см завтовшки і покладіть її до пательні з беконом і цибулею

Долийте 0,5 склянки води, посоліть, поперчіть, додайте суху мелену паприку, накрийте кришкою і тушкуйте до м'якості капусти

Додайте журавлину, подрібнені горішки, сік лимона, часник (пропущений через прес), перемішайте і протушкуйте ще 3-4хв. Зніміть з вогню і дайте настоятись під кришкою 5хв

В 90 роки мама з бабусею ''чаклували'' на кухні з того, що було і всупереч дефіциту продуктів творили справжні смачні чудеса. Овочами й фруктами нас забезпечувала дача, на якій росло все можливе і навіть більше :-) Здавалось, усі овочі світу були зібрані на тому клаптику землі. Ні, не всі, там не було брюссельської капусти... Вперше ті мініатюрні капустинки я побачила в американському кулінарному журналі (бабусина сусідка тьотя Слава якось на цілісінький рік несподівано для всіх поїхала до своєї родички в далеку і невідому мені тоді Америку, а потім понавозила всім заокеанських подарунків - моїм подарунком були апельсинові карамельки, каталог з одягом, рожевий шарф і кулінарний журнал (не знаю, чим керувалась тьотя Слава у виборі подарунків для мене, але я була ''на сьомому небі'' і страшенно тішилась всім, навіть журналом з рецептами, хоча мені було всього 10 років і на кухню я заходила виключно, щоб поїсти)). Ті дрібнички мені здавались чимось космічним, навіть запах в них був інший - американський :-) Після того, як усі карамельки щасливо з'їлись, фантики були охайно складені в коробочку (то був мій американський скарб на пам'ять:-), шарф я носила мало не щодня, а журнал і каталог гортала і по декілька разів на день. Ми з сестрою ще грались в магазин: кожній давалась однакова сума уявних грошей і по каталогу можна було на них придбати, що хочеш - і одяг, і казкові іграшки, і техніку - все уявне, звісно, зате як ми раділи :-) А кулінарний журнал був для мене ''віртуальним'' американським рестораном: я годинами захоплено розглядала яскраві фото з елегантно оформленою випічкою, здоровенною запеченою індичкою, канапками, булочками, запіканками. А ще, саме в тому журналі я вперше побачила брюссельську капусту. Ми з бабусею ще тоді дивувались, чого американці тільки не придумали - вирощують таку мініатюрну капусту! Завдяки маминому знанню англійської мови ми не лише розглядали фото, а й розуміли, що в рецептах написано. Інгредієнти до більшості страв були недоступними тодішньому пересічному українцю, тож я все мріяла... мріяла, що одного дня поїду в Америку і скуштую ті страви. І торти, і здоровенних омарів, і обов'язково куплю ту мініатюрну капусту! На щастя, за декілька років потреба летіти за океан зникла, а в моєму рідному Тернополі з'явилась більшість інгредієнтів з журналу. Брюссельську капусту ми почали вирощувати і на нашій дачі. А рецепт її приготування з американського журналу і досі один з моїх улюблених :-)

Щоб приготувати брюссельську капусту в медово-гірчичному соусі потрібно:

• 500г брюссельської капусти
• 1 ст.л. гірчиці (вже готової)
• 2 ч.л. меду
• 1 ст.л. винного або яблучного оцту
• 6 ст.л. олії
• сіль, перець
• суха мелена паприка

Є один секрет, який допомагає позбутись гіркого присмаку, притаманного цьому виду капусти: просто розріжте кожну мініатюрну капустинку навпіл, до 1 літра води додайте сік 1 лимона і доведіть до кипіння, сюди ж покладіть половинки брюссельської капусти і варіть 5-7 хвилин (час відраховуйте від моменту закипання води разом з капустою). Потім відцідіть воду

В пательню налийте 3 ст.л. олії, туди ж покладіть відварену капусту, посоліть, поперчіть і підсмажте 3-4 хвилини

Додайте соус, мелену паприку і, постійно помішуючи, готуйте на середньому вогні до загустіння соусу

А я до вас з Жирафом :-) З солодким, апельсиново - ароматним і дуже красивим :-) Якось побачила в одній з італійських кулінарних передач те чудо і воно ходило за мною декілька днів. Ідея такого незвичайного на вигляд кексу належить італійці Наталії  Каттелані (Natalia Cattelani) ''мамі'' багатьох цікавих і дуже апетитних рецептів). Власне, мене привабила оригінальна і водночас така проста техніка приготування смаколика, тож я вирішила застосувати її до свого роками випробуваного рецепта і надати йому нового кольорового вигляду :-) Вся ''арифметика'' полягає в тому, що тісто ділиться на дві частини: білкову і з жовтків, до яких додаються однакові інгредієнти, потім слої тіста слід почергово викласти у форму, розділивши їх какао. Малюнок на кексі щоразу виходить новим, в залежності від того як ''ляже'' тісто - то такий несподіваний і завжди приємно дивуючий сюрприз :-)

Додайте 80г борошна, ванілін, 50г крохмалю, 50г олії, 60г молока і 8г розпушувача для тіста

Додайте 80г борошна, 50г крохмалю, 50г олії, 70г молока, 8г розпушувача, куркуму і апельсинову цедру або есенцію

Форму для кекса змастіть маслом а посипте борошном. На дно поладіть половину білого тіста (того, що з білків)

Випікайте 50 - 60хв при 180С (готовність перевірте зубочисткою). Готовому кексу дайте повністю вистигнути і смакуйте :)

Я страшенно люблю випічку на кефірі, і солодку, і солону. Вона завжди виходить по-особливому ніжна і пухка. А ще досить довго не черствіє. В моїй колекції назбиралось чимало кексів, пирогів, пиріжків і пасок з цим ''магічним'' інгредієнтом. Сьогодні ж розкажу вам про пісочне тісто на кефірі. Воно дуже універсальне, адже чудово підходить, як для пирогів з різноманітними солодкими начинками, так і для рогаликів чи печива. На противагу своєму ''класичному'' родичу, пісочне тісто на кефірі менш хрумке, зате набагато м'якше і ніжніше, пироги з вареннням найчастіше печу саме з ним :-)

Окремо перемішайте борошно з маслом (кімнатної температури), цукром, цедрою і сіллю

Додайте до борошна кефір з содою і яйце. Замісіть тісто, що тримається купки (якщо воно надто липке, додайте ще трішки борошна). Залиште на 30хв в холодильнику

Для солодких пирогів тонко розкачайте тісто і викладіть його у форму з бортиками, наколіть всю поверхню тіста виделкою, поверх покладіть начинку (густе варення, сир, яблука чи будь - що інше на ваш смак) і випікайте 40-50хв при 180С. Для печива розкачайте тісто до 0,5см завтовшки, повирізайте печенька бажаної форми і випікайте їх 12-15хв при 180С (до рум'яного кольору). Смачного :-)

Мода буває різна, і гастрономічна теж :-) Ну, принаймі, на нашій кухні. От, наприклад, колись мама з бабусею чи не на кожне свято смажили вафельні рулетики з картопляною начинкою і сосискою всередині, робили канапки з масою з домашнього сиру і часничку з крапелькою бурякового соку (який яскравий колір виходив!), готували фаршировану картоплю і ще багато інших смаколиків, які потім, нажаль, витіснились більш сучасними ''новинками'' і якось невиправдано відійшли на задній план... От вчора ми сиділи з чоловіковою тіткою, пили чай, їли торт і, чомусь, згадалось мені тушковане м'ясо з чорносливом. Сто років його не їла і не готувала, а смак досі чітко пам'ятаю. І найшла на мене така гастрономічна ностальгія:-) Яка поволі перейшла в цікаве здивування: виявляється, таку страву знають і в Італії під назвою ''М'ясо по-каліфорнійськи''! Не знаю, чи готують його саме так, і чи взагалі готують в сонячній Каліфорнії, але зі слів чоловікової тітки, в Італії то досить сучасна страва, а ще італійці додали до неї своїх ''ноток'' (а вірніше, мигдальних горішків) і вина (як же без нього в середземноморській кухні). І ви знаєте, ті два інгредієнти зробили і так смачне м'ясо з чорносливом ще цікавішим і виразнішим. Відтепер готуватиму його в такому новому варіанті :-)

Кожен шматочок м'яса обваляйте в борошні і покладіть до цибулі. Обсмажте (час від часу перевертаючи) до побіління м'яса

Долийте воду або бульйон (щоб лиш покрити м'ясо), посоліть, поперчіть (я ще кидаю 2 домашні бульйонні кубики - рецепт тут), накрийте кришкою і тушкуйте до готовності м'яса

Додайте чорнослив і мигдаль до готового м'яса. Сюди ж досипте суху мелену паприку, додайте ще солі за потреби, зубок часнику (пропущений через прес). Якщо бажаєте густішої підливки, тоді додайте ще 1 ст.л. борошна, розведену в 2/3 склянки води (я, зазвичай, додаю свої улюблені кульки - загущувачі) і протушкуйте ще 5хв