19 березня католицька церква присвятила святому Йосифу, а в Італії в цей день святкують ще й День батька. В школах і садочках дітки старанно готують своїм татусям подаруночки, зроблені власними руками, а ще тут є солодка традиція цього свята - символом Дня батька є дзепполе. Хоч назва і звучить дивно і дуже ''не по-нашому'', та такий десерт - то ніщо інше, як заварне тістечко з кремом і черешенькою або вишенькою зверху. Хоча ні, назвати дзепполе простим заварним тістечком буде дуже неправильно, бо то не звичайний десерт, а ціла традиція, яка ''живе'' в Італії вже багато століть. Перші дзепполе з'явились в Неаполі, а потім поширились по всій країні і ось вже скільки часу з року в рік традиційно 19 березня з'являються на прилавках пекарень, магазинів і на домашніх кухнях. Італійці й досі не можуть визначитись з історією походження цього десерту (одна з легенд стверджує, що святий Йосиф, щоб утримувати Марію і маленького Ісусика, окрім теслярства продавав власноруч приготовані смажені палянички, власне, досьогодні вуличні продавці смажених десертів вважають святого Йосифа своїм покровителем). Перші дзепполе були смаженими, але згодом з'явивася їх ''печений'' варіант (мій улюблений). Кожен регіон Італії з часом додав до традиійних дзепполе свою ''родзинку'' - в Римі часто можна зустріти заварні тістечка з кремом всередині (Bignè di San Giuseppe), на Сіцилії в тісто додають рисове борошно і поливають десерт апельсиновим медом, в деяких місцевостях Калабрії начинкою для дзепполе є рікотта, дехто до класичного заварного крему додає шоколад. Та всю цю безліч варіантів характеризує неймовірне поєдняння нейтральної за смаком (але ідеальної за консистенцією) заварної основи, ніжного солодкого крему і вишневої кислинки.

Приготуйте заварне тісто: в каструлю покладіть масло, долийте воду і олію. Доведіть до кипіння (масло повинно повністю розчинитись)

Як тільки суміш почне кипіти, відразу досипте борошно, швиденько перемішайте, щоб маса була однорідною і відставала від стінок каструлі. Зніміть з вогню

Дайте вистигнути  5 хвилин. Потім додайте яйця і соду, гарно усе перемішайте, щоб вийшло однорідне тісто (воно буде досить липке)

Покладіть тісто в кондитерський мішечок і повитискайте колечка (викладайте їх на деко, застелене пекарським папером на відстані одне від одного)

Поки заварні колечка стигнуть, приготуйте крем: перемішайте жовтки з цукром, ваніліном і крохмалем (або борошном)

Додайте молоко (і за бажанням, лімончелло) і варіть на середньоиу вогні до загустіння. Потім залиште крем вистигнути (накривши його харчовою плівкою або кришкою, щоб на поверхні не утворилась тверда скоринка)

За допомогою кондитерського мішечка витисніть крем поверх заварних колечок (не забудьте заповнити кремом дірочку всередині колечка, тоді тістечко буде і всередині з кремом)

На крем покладіть вишеньку, посипте тістечка цукровою пудрою і смакуйте :-) Дякую, що завітали!

Пам'ятаю, як через декілька днів після мого переїзду до Італії, чоловікова тітка запросила нас до себе на обід. Хоч нас-гостей було всього двоє (я і мій Роберто :-), тітка Джакоміна, як завжди в своєму репертуарі наготувала їжі для цілої роти солдат. Готує вона дивовижно, тож мені хотілось спробувати все і відразу - і домашню пасту з соковитим рагу, і м'ясні рулетики з родзинками і кедровими горішками всередині, і картопляні крокети, а ще мені надзвичайно сподобався салат. Я поняття не мала з якого овоча він приготований, але той хрумкий овоч був дуже приємним на смак, таким легким із ледь вловимим присмаком анісу. Таким було моє перше знайомство з фенхелем :-) З того часу я його обожнюю в будь - якому вигляді: сирим в салаті, запеченим під тонким шаром хлібних сухарів, в смачній заливці з соусу Бешамель, а ще часто готую з нього смачнючий крем - суп. Про суп сьогодні й піде ''смачна'' розмова :-) Усім любителям страв з фенхелю присвячується 💓

Залийте усе водою, щоб вона покрила овочі. Посоліть, поперчіть і варіть до готовності

Потім перемеліть все блендером до однорідної консистенції. Додайте каррі, паприку, молоко і доведіть до кипіння

Ніжна смакота готова. Найбільше люблю такий суп з грінками, або шматочками підсмаженого бекону :-)

Згущене молоко в Італії не користується такою великою популярністю, як в Україні (я його, взагалі, лиш декілька років тому помітила на полицях супермаркетів, а до того тут мало хто знав що то таке і з чим його їдять). Ех, не зрозуміти моїм італійським друзям яка то насолода їсти згущене молоко ложкою з банки, а чай з ним - то взагалі найсмачніший в світі чай! Але італійці знайшли пристотування такому смачному продукту - вони додають його в тісто для печива і кексів. Саме про такий кекс я й хочу розповісти, бо він настільки смачний і з якимось таким цікавим масляно-ванільно-молочним смаком і ароматом, що відразу ''запав мені в душу і полонив моє серце'' :-) І структура тіста в нього теж цікава - повітряна з бульбашками. Навіть якщо ви не відносите себе до любителів згущеного молока, всеодно раджу вам спробувати таку випічку, впевнена, вона вам неодмінно сподобається :-)  

Форму для кекса змастіть маслом, присипте борошном і вилийте в неї тісто (воно буде досить рідке)

 🍰 Приготували щось по моїх рецептах? Додавайте Ваші смачні фото з тегом @itholubzi в Instagram  так цікаво побачити, що Вам сподобалось :-) Усім бажаю хорошого дня і дякую, що читаєте!

Моя свекруха ''спеціалізується'' на приготуванні домашніх в'ялених помідорів. Готувати вона не любить зовсім, але ті декілька страв, які все ж таки прижились на її кухні, виходять просто неперевершеними. Мені найсмачніші саме її в'ялені помідори, які вона щороку сушить на своїй терасі, нагрітій щедрим південноіталійським сонцем (про сушіння в духовці моя друга мама і чути не хоче, каже, що саме сонце робить помідори такими смачними :-), потім старанно складає все в баночки, заливає оливковою олією і додає ароматні трави. Мої улюблені - з орегано, хоча і з часничком, і з паприкою, і з базиліком, та й без трав - смакота неземна! Потім ті баночки  щедро роздаються рідним і знайомим і додають цікавих смакових ноток різноманітним стравам: салатам, м'ясу, піці. А ще мої хлопці дуже люблять пасту з в'яленими помідорами. От про неї  і піде сьогодні мова :-) Це одна з тих страв, які не вимагають тисячі інгредієнтів і три години стояння біля плити. Соус виходить ніжний і водночас пікантний, солодко-кислуватий і смачнючий. Всім любителям в'ялених помідорок раджу спробувати :-)

Перемеліть усе до майже однорідного стану (чомусь, мені смачніше, коли в соусі залишаються невеличкі шматочки помідорів, але то питання смаку)

Готуйте на середньому вогні 3-4 хвилини (щоб соус став трішки густішим)

Відваріть макарони і перемішайте їх з соусом (якщо сойс вийшов ''засухий'', долийте до нього декілька ложок води, в якій ви варили макарони). Buon appetito!
 🍰 Приготували щось по моїх рецептах? Додавайте Ваші смачні фото з тегом @itholubzi в Instagram  так цікаво побачити, що Вам сподобалось :-) Усім бажаю хорошого дня і дякую, що читаєте!

Для тіста перемішайте борошно, розпушувач, сіль, ванілін, розмарин і куркуму

Додайте цукор, масло і перетріть усе руками до утворення крихт

Додайте яйця і замісіть тісто. Залиште його в холодильнику на 30-40 хвилин

Приготуйте крем: перемішайте жовтки, цукор, крохмаль і лимонну цедру

Долийте молоко і варіть на середньому вогні (постійно помішуючи) до закипання, потім від моменту закипання варіть ще 2-3 хвилини. Дайте крему охолонути

З 1/3 тіста, що залишилась зробіть сіточку поверх кростати

Випікайте пиріг впродовж 40-50 звилин при 180С. Потім обов'зково дайте йому повністю охолонути і залиште на ніч в холодильнику - це дуже важливо (за цей час крем гарно застигне, а смак випічки стане ще насиченішим)

Обожнюю різноманітні спеції і прянощі. Класичні італійські та європейські легко знайти в будь - якому супермаркеті, а от коли хочеться чогось екзотичного йду в свій улюблений індійський магазин. Його завжди усміхнений і веселий власник і мій хороший друг Бхаскар на здоровенній вітрині до самої стелі гордо пропонує відвідувачам магазину свою неймовірно багату колекцію пакетиків, коробочок і баночок з баченими і раніше небаченими спеціями. Мене туди щоразу, як магнітом притягує :-) Як тільки Бхаскар помічає зацікавленого в тому ароматному стелажі покупця, на його смуглявому обличчі тут же з'являється широчезна посмішка і він починає свою улюблену розповідь про спеції. До того ж розповідає він настільки захопливо, що слухач з перших слів мимовільно потрапляє в якийсь ''паралельний світ'', де кожне слово пахне як не багатою корицею, то свіжомеленим солодкувато-терпким коріандром, чи каррі, або ж кардамоном... От і я минулої суботи пішла до Бхаскара за меленою гвоздикою і, як по сценарію, він почав свою смачну розповідь про приправи: ''кориця, крім солодких страв, чудово поєднується в маринаді до курячого м'яса... ой, а отут глянь - це суміш мускатного горіха і зерен фенхеля, з нею в Індії готують ... куркума найсмачніша в поєднанні з...а чи ти знаєш в чому різниця між зеленим і чорним кардамоном...'' я намагалась добре вловити і запам'ятати кожне слово, щоб потім застосувати ті нові для мене відкриття в своїх кулінарних експериментах, голова поволі йшла обертом від ароматів і смачних оповідей, поки ту всю пряну казку не розвіяв, як ураган, розпачливий крик Бхаскара: ''Ой, в мене ж хліб перекисне!!!'' Виявляється, продавець жити не може без традиційного індійського хліба, сам щодня для нього місить тісто, а потім готує його собі на обід в комірчині свого магазину. Отак я в суботу не тільки гвоздику купила, а ще й навчилась індійський хліб Наан готувати. ''В Індії наан печуть в спеціальній печі, мій дід її сам в нас вдома змайстрував... а тут в Римі я такої розкоші не маю, то й довелось пристосуватись і готувати хліб на добре розігрітій пательні'' - повів розмову Бхасар. ''Але то нічого, мій смажений наан виходить майже ідентичний тому, що з печі, зараз намащу маслом і спробуєш'' :-) А та індійська паляничка виявилась такою смакотою! Добре, що в мене тоді закінчилась гвоздика, заодно і наан навчилась готувати :-)

Досипте борошно, сіль і замісіть тісто (за необхідності, додайте ще борошна, якщо тісто дуже липне до рук)

Пательню з товстим дном добре розігрійте, трішки змастіть її олією (змащувати потрібно лише один раз перед приготуванням першої палянички). Смажте палянички з обох сторін до готовності (час приготування - приблизно по 2 хвилини на кожну сторону)

Готову паляничку відразу змастіть з обох сторін маслом кімнатної температури (я просто беру шматочок масла і натираю ним паляницю)