Я була дуже активною дитиною (бідна моя мама - тепер, маючи таких же двох малих ''енерджайзерів'' я її прекрасно розумію), кредо ''рух - то життя'' описує моє дитинство щонайкраще. Ще й друзів таких самих завжди собі знаходила і ми разом з ними грали в нашу улюблену гру ''Козаки-розбійники'', лазили по турніках, скакали через резинку, катались на качелях, навіть одного разу по-секрету від батьків хотіли поїхати на тролейбусі до Америки 😆 а ще кликали усі хором під балконом маму (і, звичайно, всі наші мами виходили на балкони, щоб зрозуміти чию саме ми мали на увазі)... Часто мої безтурботні пригоди закінчувались розбитим коліном :-) Жили ми на 5 поверсі, тож поки я по сходах ''добиралась'' до дому, мій відчайдушний плач чув увесь під'їзд. Поки мама мастила моє ''поранення'' зеленкою, бабуся мала на поготові свою чарівну фразу, яка дивним чином щоразу зупиняла мій плач: '' зараз підемо пекти ''Ніжну панночку'', хочеш?'' Ооо! Ще б я не хотіла, то ж дотепер один з моїх найулюбленіших десертів! Саме десертів, бо то наче і пиріг чи, радше, кекс (якщо говорити про спосіб його приготування), але й не завсім, бо смаком і консистенцією більше нагадує торт. Є два варіанти цього ''солодоща'' - з кокосовою стружкою і з маковими зернятами. Люблю безмежно обидва і печу їх по черзі. Ніжне тісто заливається лимонним сиропом, а верх довершує ніжним крем. СМАКОТАААААА :-)

Сюди ж досипте борошно, манку, ванілін, розпушувач і кокосову стружку (або макові зернята).  Гарно перемішайте до однорідної суміші

Поки пиріг печеться, зваріть сироп: перемішайте воду, цукор і лимонний сік, доведіть до кипіння і дайте поваритись 4-5 хвилин

Готовий пиріг дістаньте з тортівниці (гарячим) і переверніть його вверх дном, наколіть дно дерев'яною шпажкою або виделкою і залийте його сиропом (я поливаю за допомогою чайної ложки). Дайте пирогу повністю вистигнути

Для крему збийте вершки (або сметану) з цукром. Викладіть крем поверх пирога

Посипте кокосовою стружкою і поставте пиріг в холодильник хоча б на 2-3 годинки

Є в мого чоловіка одне захоплення, яке щонеділі ''приковує'' його до екрана телевізора - футбол.  Футболіст мій Роберто радше пасивний, і така ж ''диванна'' любов до спорту в нашого сусіда. Тож вони вдвох щотижня, хай би там що не робилось: грім, блискавка, сніг серед літа чи приліт НЛО, Роберто з сусідом займають свої місця на дивані і разом вболівають за улюблену команду. Якби ж то просто вболівали, їхні голосні коментарі, мабуть, весь будинок чує :-) Хоча тут, в Італії, ніхто не дивується тим ''футбольним викрикуванням'', бо чи не в кожній сім'ї неодмінно живе футбольний фанат. То раніше, коли я тільки сюди приїхала і чула час від часу викрикування за стіною (а мови ще добре не розуміла і не знала, що саме там кричать), думала, що то сусіди так сильно між собою сваряться :-) Чому я почала мову про футбол? Зараз поясню :-) Справа в тому, що сьогодні я поділюсь з вами рецептом своїх улюблених пікантних сирних паличок - гріссіні. А для мене та солона хрумка закуска і перегляд футбольного матчу - то вже як одне ціле :-) Роберто з сусідом (мабуть, для заспокоєння нервів) переглядаючи футбол вже традиційно ''запасаються'' моїми сирними паличками і пивом (пиво, до речі наш сусід сам готує!) До футболу, скажу чесно, я байдужа, зате домашні гріссіні обожнюю :-)

Додайте до борошняно - масляних крихт тертий сир і половину яйця (збийте його легенько виделкою і половину додайте в тісто - приблизно 25г, а решту залиште для змащування печива перед випіканням). Замісіть тісто і поставте його на 30хв в холодильник

В нас вдома телевізор часто ввімкнутий ''для фону'' - ми собі робимо якісь свої справи, а телевізор так, для компанії і звукового супроводу :-) От і в суботу ввечері я собі спокійно прасувала, а тут мій чоловік як закричить: ''Ірі (то так він мене завжди називає), біжи скоро сюди! Тут в передачі готують фрикадельки  моєї бабусі!'' Ну я відразу прибігла на той ''голодний'' крик і ми обоє ''прилипли'' до екрана телевізора, дивлячись на симпатичного італійського повара з чорними вусами і вправними руками :-) Готуючи, він так смачно приповідав, що я, здається, навіть аромат тих фрикадельок через екран відчувала! ''Бабуся ще цибулю додавала і трішки води'' - коментував мій Роберто, ''а я б ще туди зубок часнику поклав'' - то вже, мабуть, мій український вплив на чоловікові смаки (бо італійці сирий вичавлений часник до страв майже ніколи не додають - лиш обсмажують зубки в олії, а потім їх викидають). В неділю в мене не було вибору, як приготувати на обід фрикадельки з телевізора з чоловіковими ''модифікаціями''. Ооо... то було щось з чимось :-) Котлетки вийшли такими ніжними і соковитими, з цікавим ледь відчутним, але таким приємним винним присмаком, а на дні пательні в якості бонусу будете мати ще й дуже апетитний соус. Під час приготування алкоголь з вина випаровується, тому готувати таким смаколиком можна всю сім'ю. Buon appetito!

Покладіть разом фарш, сухарі, тертий сир, яйця, часник (пропущений через прес), сіль і перець

Усе гарно перемішайте (якщо ''тісто з фаршу'' дуже липне до рук - додайте ще трішки сухарів)

Кожну котлетку обваляйте в борошні з обох сторін і злегка підсмажте з обох сторін в олії (не потрібно сильно обсмажувати, досить лиш підрум'янити трішки обидві сторони котлеток)

Готуйте на середньому вогні спочатку 5 хвилин під кришкою, а потім ще 5 хвилин без кришки (щоб алкоголь з вина випарувався)

Друзі, усіх вітаю зі святом :-) Як же я люблю цей зимовий казково - чарівно-святковий період! І навіть повна відсутність снігу в Римі не зіпсує мені настрій. Багато з вас турбувались, куди я пропала зі своїми дописами і рецептами.... Я тут, на місці і не забуваю про вас :-) Просто Різдво у мене цього року надзвичайне - до нас приїхала моя мама, тож свято стало вдвічі, а то й вдесятеро святковіше! В такій рідній компанії ми відсвяткували католицьке Різдво, зустріли Новий рік, а тепер продовжуємо святкувати і за нашими традиціями. Так хочеться насолодитись кожною миттю з найдорожчими людьми, що й не усвідомлюєш, як швидко летять дні, а потім кілометри і кордони знову нас розділять на декілька місяців... Тож, прошу вибачення за те, що я зараз не часто ділюсь з вами своїми переписами. Зате сьогодні я до вас з таким смачний смаколиком! Ми ось уже третій день поспіль ним ласуємо перед телевізором. Гарячий шоколад в моїй сім'ї  завжди ''розлітається'' вмить, тому, щоб не терти щоразу шоколад, відмірювати і перемішувати інгредієнти, я готую здоровенну порцію своєї ''фірмової'' сухої заготівлі для домашнього шоколаду, пересипаю ту всю красу в здоровенну банку і маю чистий спокій :-) Коли душа забажає теплого шоколадного напою - досить перемішати 1 ст.л. такої суміші з 250мл молока, довести до кипіння і вуаля! А якщо звільнити політ фантазії, то суміш можна ще й збагатити різноманітними ароматизаторами - ваніллю, корицею, гвоздикою, тертою апельсиновою цедрою або щіпкою сухої меленої паприки (як робить мій чоловік). Усім бажаю хорошого настрою, тепла в домівках і на серці і смачних смаколиків у хорошій компанії :-)

Готову суміш пересипте в банку або інший контейнер і гарно закрийте кришкою (так її можна зберігати дуже довго)


Щоб приготувати гарячий шоколад перемішайте 1 ст.л. цієї суміші з 250мл молока, доведіть до кипіння (постійно помішуючи) і варіть до бажаної густоти. А потім все залежить від ваших смаків і вподобань - я люблю такий приємний гіркуватий шоколад, а от мій чоловік ще додає ложечку цукру в уже приготований :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Ще один солодкий атрибут Різдва у моїй сім'ї :-) Без цього медівника, його чудового аромату і ніжно-пряного смаку не уявляю зимові свята. Завжди печу його, як і бабуся, за день-два до Різдва, щоб дати йому трішки часу настоятись. Не шкодуйте спецій для цієї випічки, вони тут дуже доречні. Медівник чудово смакує і сам, але я ще з дитинства маю свою звичку ''медівникопоїдання'' - розрізаю скибочку навпіл і намастивши маслом повільно смакую :-)))))) Нехай на свята у ваших серцях і оселях панують добро, мир і щастя, а посмішки рідних зігрівають душу. Щасливого Різдва!

Для різдвяного медівника потрібно: