Сьогодні поділюсь стравою, яку мої хлопці (чоловік і старший синочок) просто обожнюють. Ми часто готуємо страви з кус кусу, особливо на вечерю, коли, як каже мій Роберто, хочеться і смачно поїсти і не почувати себе потім, як надувна кулька з надто повним шлунком :-) В такому випадку кус кус просто ідеальний. Дуже люблю його в "овочевій компанії", а тунець додає ситності і визначеності смаку. Колись давно спробувала таке поєднання в гостях і відтоді воно мене полонило :-) Страва смакує чудесно як в холодному вигляді (що найкраще підходить для різноманітних пікніків та спекотніх днів), так і в теплому. Спробуйте, не пожалкуєте.

Перець помийте, гарно витріть і загорніть його в фольгу. Запечіть в духовці при 180С впродовж 1 години, потім залиште загорнутим в фользі майже до повного вистигання

В каструлю налийте 2 склянки води, сюди ж додайте 2 щіпки солі і 1 ст.л. олії. Доведіть до кипіння

Як тільки вода закипить, зніміть каструлю з вогню, досипте до неї кус кус, перемішайте і накрийте кришкою. Дайте постояти 5 хвилин

Перець витягніть з фольги, заберіть зернята і зніміть шкірку (з запеченого перцю вона дуже легко знімається), потім перемеліть перець блендером в пюре

Цей пиріг (вірніше, його рецепт) моя бабуся привезла з Києва. Все було ще в далеких 80-х роках, коли кондитери з усіх куточків України могли взяти участь в солодкому конкурсі - то був такий - собі радянський "мастер-шеф", тільки по телевізору його не показували і участь могли приймати лише "дипломовані" кондитери. Досі пам'ятаю, як тішилась бабуся, коли її разом з іншими дівчатами з кондитерського цеху запросили на те змагання :-) Ну, жінки є жінки (як казав мій дідусь Петро), окрім "технічних" приготувань до конкурсу (пошуку нових до того небачених рецептів, вправляння в оформленні, виліплюванні з мастики, замішуванні і збиванні) кожна з учасниць хотіла ще й виглядати найкраще. Моя бабуся тоді відважилась на відчайдушний для неї вчинок - придбала собі паруку! І, хоч Бог подарував їй надзвичайно красиві і густі каштанового відтінку коси, які так красиво в'ються і виблискують на сонці, мода взяла своє :-) Ще звечора бабуся приготувала усі необхідні для подорожі і конкурсу пакунки, а паруку (щоб не пом'ялась) залишила на столі. Потіг вирушав з Тернополя рано - вранці, тож мене малу не будили. І ото встаю я зранку і що бачу на столі... бабусину паруку! Саме ту, яку вона так довго відважувалась купити, так дбайливо загорнула в пакет, а потім успішно забула вдома :-) Я була зовсім маленькою і не зовсім зрозуміла призначення того "модного гаджета", скільки сміху було потім, коли я на всю хату кричала: "Мама, бабуся голову забула!!!" Конкурс виграв кондитерський цех з Харкова, а бабуся зі своїми дівчатами - кондитерами зайняли поважне третє місце. Скільки ж нових солодких рецептів тоді з'явилось в її зошиті! І все таке - розтаке, смачнюче і дуже для тих часів незвичайне. Манний сирник (про який сьогодні і йде мова) був представлений дівчатами з Чернівців, він ще тоді в 80-х став моїм фаворитом. Я тут, в Римі печу його з рікоттою, бабуся ж незмінно використовує оригінальний рецепт з домашнім сиром, обидва варіанти смачні до нестями :-) Дуже люблю пироги з кремовою начинкою, а оте поєдняння з гірким шоколадом, який прикрашає верх смаколика, прото божественне...  

Дивіться також наш відео-рецепт приготування цього пирога:
Підписуйтесь на наш канал (тут), щоб не пропустити жодного рецепта :-) Дякую 💓

Для, тіста покладіть разом борошно,сіль, цукор і масло. Перемішайте руками до утворення крихт

Долийте холодну воду і замісіть тісто, що тримається купки. Поставте його в холодильник на 30 хвилин

Досипте в нього манну крупу і цукор. Варіть на середньому вогні (постійно помішуючи до загустіння - суміш повинна відставати від стінок каструлі). Потім дайте каші трохи охолонути

Нагрійте духовку до 180С і випікайте сирник впродовж 1 години (в режимі верх і низ) і ще 20 хвилин (тільки низ)

Дайте сирнику повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику принаймі на годинку. Смачного :-)

Так мені захотілось бородинського хліба... ну дуже сильно захотілось... і де його знайти в Римі... особливо серед тижня (бо на вихідних інколи ту пряну смакоту можна купити в наших шоферів і то, якщо встигнути, бо бажаючих дуже багато). Добре, що бабуся колись давно навчила мене пекти домашній, як ми його називали "майже бородинський" хліб. За смаком він дещо відрізняється (зовсім трішки) від свого оригінального "родича", але виходить таким же ароматним і смачним. Бабуся завжди тримала на кухні запаси солоду (як тільки запаси починали меншати, ми з дідусем відразу йшли на базар їх поповнювати). Я ніяк не могла зрозуміти, чому солод має саме таку назву, бо ж на смак він майже не солодкий, а навпаки, гіркуватий :-) Але саме та "субстанція" в поєднанні з букетом спецій і робить бородинський хліб таким незвичайним. Обожнюю його з маслом або вершковим сиром, такий контраст пряного і ніжного смаків, як на мене, просто ідеальний. Дідусь ту всю картину доповнював ще шматочком сала, я ж (нехай вибачать мені всі щирі салопошановувачі) ніколи сала не любила... мій чоловік часто з того приводу жартує: він - єдиний на планеті італієць, який зовсім не любить каву, а я - єдина "салонелюбива" українка... А аромат домашнього бородинського хліба ... тут слова зайві! Усім бажаю пряно - солодкого настрою і тепла в душі :-)

Перемішайте теплий чай, мед і додайте дріжджі

Дайте ще постояти 1 годину в теплому місці (за бажанням можна посипати зернятами коріандру)

Випікайте хлібчик впродовж 40 - 50хв при 200С. Готовий дістаньте з духовки і відразу накрийте кухонним рушничком

 

Колись давно, років 100 тому :-) ми з чоловіком випадково потрапили на міжнародний фестиваль вуличної їжі. Я завжди з превеликим задоволенням (ну і, звичайно, в межах розумного) "поїдаю" різні місцеві канапки - булочки - фаршировані хліби - котлетки - пиріжки, які своїм ароматом наповнюють вулицю, де їх продають і збирають чималу чергу бажаючих поласувати тою смакотою. А тут нам випала така дивовижна нагода спробувати не лише італійську вуличну їжу, а "вуличні шедеври" з різних куточків світу! Сьогодні розкажу про смачнючі пиріжки, які на тому фестивалі готував турецький кухар: на очах в цікавої публіки він завзято місив тісто, закручував його в своєрідні човники (на зразок хачапурі), на здоровенній пательні тушкував м'ясну начинку, щедро приправивши її спеціями і зеленню, потім начиняв нею ті човники, посипав тертим сиром, складав на величезне деко і запікав у печі... аромат тієї начинки досі пам'ятаю :-) А його пиріжки (які він гордо називав Турецькою піцою) смакували просто казково! Настільки казково, що я простояла три заходи приготування пиріжків, щоб запам'ятати що і скільки він додавав, як місив тісто і готував начинку і як ту піцу закручував :-) В інтернеті й книжках дуже багато рецептів турецької піци, але я шукала саме той, з фестивалю, у тих пиріжків тісто було якесь особливе - таке ніжне і високе. Методом "проб і помилок" я нарешті вивела свою формулу :-) Усім любителям пиріжків, піци і смачної начинки присвячується!

Для пиріжків з фаршем потрібно:

(Тісто):

Для тіста покладіть разом яйця (злегка збиті виделкою), олію, йогурт і теплу воду

Досипте борошно (500г, якщо тісто буде дуже липнути до рук, додайте ще 100г) і сіль. Замісіть еластичне тісто, зробіть на ньому надріз у формі хрестика

Поки тістечко підростає, приготуйте начинку: подрібніть цибулю і підсмажте її до прозорості в олії

Відрузу ж додайте паприку, гірчицю, петрушку, часник (пропущений через прес), томатну пасту, сіль і перець. Накрийте кришкою (якщо необхідно, долийте 0,5 склянки води) і тушкуйте до готовності

Посипте тертим сиром, а краї кожного пиріжка змастіть яйцем, що залишилось