Коли я була маленькою, мама щороку возила мене на море, досі пам'ятаю пансіонат "Троянда", в який дідусь кожного літа діставав нам путівку. Ніколи не забуду, як ми наловили ціле відро криветок, а потім разом з сусідами по пансіонатній хатинці їх їли цілий вечір, а ще, окрім щорічного дитячого свята Нептуна, теплих лагідних хвиль і золотого піску, чомусь, в пам'яті закарбувалась пансіонатна їдальня :-) Я її обожнювала! Завжди сідала за стіл і чекала, що ж нам таке цікаве сьогодні принесуть на обід чи вечерю (о так, смачно поїсти я любила завжди :-))))) А ще, саме там, в пансіонатній їдальні я вперше спробувала ЇЇ - мою велику "виноградну" любов - Чурчхелу! Потім ми з мамою щодня ходили на місцевий базар, щоб купити ту солодку смакоту. Тут, в Італії, в мене ніяк "руки не доходили" приготувати ту "виноградну ковбаску", але цього року, після того як друзі подарували нам ящик домашнього винограду, я таки відважилась. Мій чоловік Роберто крутився біля мене на кухні і з цікавістю заглядав, що я там таке варю, колочу і підвішую на нитках сохнути, а потім не витримав,  скуштував трохи виноградної маси і з подивом прокоментував: "А нащо ти суголі на нитки намотуєш і підвішуєш"? Що таке суголі, як воно виглядає і з чим його їдять я до того моменту не уявляла. А виявляється, то італійський родич чурчхели! Отак я відкрила для себе нову "виноградну любов  по - італійськи" :-) Суголі - то такий надзвичайно ароматний і смачнючий виноградний пудинг, який традиційно готують в Італії у період збирання винограду (майже весь урожай іде на приготування вина, але частину винограду неодмінно залишають для суголі). Сам процес приготування надзвичайно простий, виноград підійде будь - якого сорту, але традиційно використовують синій - він надає десерту такого вражаючого кольору, що просто неможливо залишитись байдужим. Ну а смак і аромат... їх неможливо описати словами... усім "виноградолюбителям" присвячується :-)

Відділіть виноградинки від гілочок і покладіть їх в глибоку каструлю з антипригарним покриттям

Накрийте кришкою і "тушкуйте" на середньому вогні 5 - 7 хвилин. За цей час виноград пропариться, а його шкірка зм'якне

Якщо ви власниця/власник такої спеціальної штукенції для овочів і фруктів, як на фото, то вам безмежно пощастило :-) Якщо ж такого гаджету на вашій кухні немає, це зовсім не привід засмучуватись - на допомогу прийде звичайне кухонне сито. Гарно перетріть варений виноград (разом із соком, який він випустив) через сито

Відразу розлийте пудинг в порційні склянки, креманочки або форми. Дайте повністю вистигнути і залиште в холодильнику на 1 годину. Смачного :-)

Як каже мій чоловік: "В людей Рататуй, як Рататуй - охайні овочеві колечка красиво викладені на тарілці, а в тебе Рататуй - квадратний", завжди мене смішить ота його фраза :-))))) От не можу знайти пояснення для того дивного явища, але мені, чомусь, Рататуй найкраще смакує саме в такій "квадратній" інтерпретації. Ніби й овочі ті ж, і спеції, а смак мені залежить від форми і нічого з тим не вдію. Повірте, смакота виходить неймовірна, а який аромат розноситься по квартирі, поки овочі готуються! В приготуванні цієї страви є лиш одне правило: дуже важливо дотримуватись порядку додавання овочів в пательню, щоб в кінці вони усі однаково протушкувались. Поки пора смачнючих баклажанів, цукіні і болгарського перцю не закінчилась, приготуйте цю смакоту, не пожалкуєте :-) 

Щоб приготувати Рататуй потрібно:

Баклажани поріжте середніми кубиками (я їх не чищу), посоліть і залиште на 20 хвилин

У велику пательню налийте трішки олії, туди ж покладіть моркву (нарізану середніми кубиками) і готуйте на середньому вогні 5 хвилин

Тепер дійшла черга баклажанів - промийте їх під протічною водою, гарно процідіть і покладіть в пательню до решти овочів. Тушкуйте знову 5 хвилин

В кінці додайте помідори кубиками, сіль, перець, цукор і тушкуйте до готовності всіх овочів (приблизно 10 хвилин). Потім додайте часник (пропущений через прес) і готуйте ще 1-2 хвилини

Смакота готова :-) Люблю Рататуй як в теплому, так і в холодному вигляді, зі скибочкою хліба, як гарнір до м'яса і риби, або і як самостійну страву. Спробуйте,не пожалкуєте :-)

Для мене літо - не літо, якщо не напечу і не наїмся вдосталь бабусиного сливового пирога :-) Любов до тих солодких плодів в мене вже багато років... колись на дачі в бабусі з дідусем росла здоровенна слива, яка своїми широкими гілками створювала великий "шмат" тіні. То було моє улюблене місце - сидіти і гратись на ковдрі в тіні під сливкою. Іграшки у мене теж були всі з серії "100% біо": ляльки з кукурудзи (яким неодмінно треба було позаплітати коси), а потім ще зробити їм хатинку з листя, трави і гілочок і прикрасити її квітами (бідні дідусеві троянди, я завжди відривала їм "голови"). Час від часу з дерева падали достиглі сині сливи - моїм завданням було позбирати їх в плетений кошик, потім бабуся пекла з них неймовірну смакоту - мій улюблений сливовий пиріг :-) Стільки разів пекла його разом з бабусею, що рецепт пам'ятаю без перепису. Добре, що сливи такі інтернаціональні, і їх легко знайти в будь - якому куточку світу (чого, нажаль, не скажу про аличу, яку я за 10 років в Римі знайшла лише 1 раз випадково на базарі... як мені її тут бракує... але то вже зовсім інша історія), сьогодні у мене солодкий сливовий день з ароматом смачнючого бабусиного пирога :-)

 Для початку приготуйте посипку: покладіть разом усі вказані інгредієнти і перемішайте руками до утворення крихт. Потім покладіть в холодильник, поки готуєте тісто і начинку для пирога

Додайте сіль, ванілін, яйця, борошно, розпушувач і гарно усе перемішайте до однорідної суміші (тісто буде досить рідке і липкувате)

Форму для випікання змастіть маслом і присипте борошном. Викладіть у неї тісто, гарно розрівнявши його ложкою

На тісто викладіть четвертинки слив шкіркою донизу (завдяки цьому сік зі слив не потече на тісто і воно добре пропечеться)

Вчора до нас "привалило" щастя - у вигляді чотирьох ящиків з різноманітними свіжими овочами :-) То так наша італійська кума (в якої тут є свій невеличкий город) нас потішила. Чого в тих овочевих пакунках тільки не було: там і баклажани, і цукіні, і болгарський перець різних кольорів, і помідори бачених і небачених мною раніше форм і ще багато - пребагато всілякої корисної смакоти. Два баклажани і півкілограма помідорів ми відразу й "уприходували" на вечерю для приготування моєї улюбленої пасти з овочами і куркумою. У цій страві нейтральні нотки пасти просто неперевершено поєднуються з ніжним баклажаново - томатним смаком, свіжістю базиліку, пікантністю часничку і яскравим літнім кольором куркуми - абсолютно нічого зайвого :-) 

Баклажани поріжте середніми кубиками (я їх не чищу), посипте сіллю і залиште на 20 хвилин, потім промийте під холодною водою і гарно процідіть - завдяки солі не лише забереться гіркота, притаманна баклажанам, а й при обсмажуванні овочі вбиратимуть набагато менше жиру

Покладіть баклажани в пательню з невеликою кількістю олії і смажте 2-3 хвилинки. Потім долийте половину склянки води і тушкуйте під кришкою (час від часу помішуючи) 10 хвилин

Коли баклажани стануть м'якими, зніміть кришку, додайте до них 1 зубок часнику (пропущений через прес) і готуйте ще декілька хвилин до випарування зайвої води

В іншу пательню покладіть помідори (у мене черрі порізані на четвертинки), долийте трішки олії, додайте 1 зубок часнику (пропущений через прес), цукор, сіль, перець

Сюди ж покладіть подрібнене листя базиліку або петрушки, легенько перемішайте і смакуйте на здоров'я :-) Завжди раді бачити вас на нашій віртуальній кухні!

Коли печемо вдома піцу (а таке явище на нашій кухні відбувається щосуботи :-)), приготування соусу довіряю своєму чоловікові - він має своє "ноу-хау" щодо "покращення мого домашнього томатного соусу і доведення його до ідеального соусу для піци" - цитую Робертові слова :-) І справді, його "покращений" соус робить піцу просто чудесною, надає їй багатшого і виразнішого смаку, а скільки радості споглядати той процес, коли чоловік чаклує на кухні, озброївшись здоровенною дерев'яною ложкою, перемішує булькаючий соус, досипаючи до нього свої секретні інгредієнти, які наповнюють всю хату неймовірним ароматом!Спробуйте, такої піци ви ще не їли :-)

Зубки часнику розріжте повздовж навпіл і легенько підсмажте їх з обох сторін в олії (потім часник витягніть з пательні)

До олії, в якій смажився часник додайте томатний соус, вино, цукор, сіль, трави, спеції і  пармезан

Готуйте на середньому вогні (час від часу помішуючи) приблизно 5 - 6 хвилин до загустіння (за цей час також випарується алкоголь з вина, а в соусі залишиться лиш приємний винний смак)

Як гарно, коли в нас гостює мама :-))) Чекаю того моменту цілий рік, рахую дні, а потім час летить так швидко, що намагаєшся вловити і насолодитись кожною миттю... А ще, мама завжди привозить нам українські смаколики, яких в Італії не знайти. В маминій валізі вже традиційно щороку до нас їде пляшка мого улюбленого квасу. От скільки разів вже переконувалась, що їжа і смакові пристрасті закарбовуються у нас в генах, і де б ми не жили, скільки б часу не пройшло, а смаколики з дитинства завжди будуть улюбленими. Отак в мене з квасом. Ох, як же мені не вистачає його в італійські надмірно спекотні дні! Але мама є мама - вона завжди знайде вихід :-) От, цього разу привезла мені не лише замовлену мною пляшку квасу, а й зовсім неочікуваний сюрприз - дивовижний рецепт того освіжаючого напою! Рецепт для мене дійсно дивовижний, бо для його приготування не потрібно житнього хліба (якого в Італії просто не знайти, а якщо десь і трапиться дивом, то буде коштувати, як дорогоцінний камінь). Спочатку, я трохи скептично читала той перепис і не мала великих надій, та коли мама його приготувала, на мій подив, вийшов саме той квас, який продавали на розлив з величезної бочки колись давно в Тернополі і він незмінно збирав величезну чергу бажаючих втамувати спрагу тим дивовижно - освіжаючим напоєм. Вперше цією смакотою пригостила маму її колега Марія Павлівна (неймовірна господиня, яка часто тішить знайомих різними самколиками), а мама (як партизан) тримала перепис тієї смакоти від мене в секреті, щоб привезти з собою і тут для нас приготувати. Тепер наша традиція зміниться - в маминій валізі замість купованої пляшки квасу з'явиться місце для якогось іншого українського смаколика, зате в моєму холодильнику щоліта житиме смачнючий домашній квас, який в 100 разів кращий за будь - який купований :-)

У глибоку каструлю покладіть цукор, залийте його водою і доведіть до кипіння

Потім додайте розчинну ячмінну каву, гарно перемішайте і дайте вистигнути (щоб було теплим)

Долийте розведені дріжджі до решти кавово - цукрового сиропу, сюди ж досипте лимонну кислоту і гарно перемішайте. Залиште бродити в теплому місці (в мене влітку це стіл на балконі) на 3 - 4 години

Потім готовий квас перелийте в пляшки і залиште в холодильнику принаймі на 4 години. Найкраще він смакує саме охолодженим. Зберігати в холодильнику його можна до 3 днів. Дякую, що завітали і бажаю всім свіжого літнього настрою!