Недавно відкрила для себе цікаве явище: виявляється, банани творять чудеса зі здобною випічкою!  Можливо, для когось то зовсім і не новина, я ж раніше ніколи не стикалась з банановою здобою і гадки не мала, що ті жовті солодкі фрукти не лише замінюють яйця, а й роблять хліб і булочки надзвичайно м'якими. А ще додають такого цікавого смаку і кольору, що їх дуже важко не полюбити :-) Смакує такий банановий хлібчик зі всім - маслом, джемом, вершковим сиром та й сам без нічого теж смакота ще та. Я печу відразу подвійну порцію, а потім половину готових булочок заморожую - при потребі дістаю з морозилки, розігріваю в духовці (перед тим трішки розморозивши) і вуаля - маєте начу щойно спечену свіже бананову здобу :-)

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Інгредієнти в рецепті вимірюються скланками, в склянці 240мл

• 1 склянка бананового пюре 
• 1 ч.л. меленої сухої куркуми
• 4 - 5 склянок борошна (можливо, знадобиться й більше, все залежить від якості борошна)
• 25г топленого масла
• щіпка солі
• ванілін
• 0,5 склянки молока
• 0,5 склянки води
• 15г свіжих дрідждів
• 4 ст.л. цукру

Замісіть тістечко і дайте йому постояти в теплому місці 2 години

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

Одна з моїх улюблених страв - італійський холодний салат з макаронами. Влітку готую його по декілька разів на тиждень, чергуючи варіанти з моцареллою і тунцем. Колись давно, ще до переїзду в Італію, я б скептично "покрутила носом", якби хтось мені запропонував їсти холодні макарони і відразу уявила б собі тарілку з безколірними сумними розвареними холодними макаронами, які злиплись між собою і зовсім не викликають бажання їх скуштувати. Але яке ж то було хибне уявлення! Насправді, італійський макаронний салат (або паста фредда) - справжній шедевр кулінарії. Головне тут не переварити макарони, а овочі, базилік і оливки зроблять цю страву настільки яскравою, що ваш настрій відразу стане сонячним і по-літньому легким :-) Buon appetito!

Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗

• 100-150г помідорів
• 300г макаронів (підійдуть будь - які на ваш вибів, крім довгих форматів на зразок спагетті і тальятелле)
• 100г консервованого тунця
• 10 листочків свіжого базиліку
• 50-100г оливок
• 100г консервованої кукурудзи

До помідорів додайте консервований тунець (разом з олією)


Листя базиліку порвіть руками і покладіть в салатницю


Кожну оливку поріжте на колечка

Є в мене на кухні одна "смачна" шухляда, в якій я зберігаю свої скарби: улюблений білий чай, варення з журавлини, пахучі зернятка кардамону, фісташки і шоколад з м'ятою "After Eight". Як тільки один з тих смаколиків закінчується, я відразу йду до магазину і поповнюю запаси (от така в мене дивна звичка :-) Найшвидше зникає з шухляди м'ятний шоколад, особливо влітку, коли на вулиці так спекотно і хочеться чогось освіжаючого і водночас не банального. Якось настільки полюбилось те м'ятно - шоколадне поєднання, що я шукаю його всюди: в морозиві, в молочному коктейлі, а недавно відкрила для себе неймовірно смачне м'ятно - шоколадне печиво. У ньому незвичайне все: яскравий колір, казково - свіжий аромат, ніжна структура і немає абсолютно нічого лишнього... усім любителям ароматної м'яти і вишуканого чорного шоколаду присвячується :-)

А пам'ятаєте кекс Столичний? Той справжній, з масляно - ванільним смаком і великою кількістю родзинок, з красивою тріщинкою зверху... В сьогоднішніх магазинних кексах від того справжнього смаколика з дитинства залишилась, нажаль, тільки красива тріщинка...  Масла, більш ніж впевнена, туди ніхто не кладе, замінюючи його дешевим спредом чи маргарином, для масляного смаку використовують есенції, а перелік складників з незрозумілими абревіаціями взагалі наводить жах :-( І найбільш прикро тому, що справжній Столичний кекс дуже легко готується з простих інгредієнтів без цілої купи добавок. Ніколи не забуду, як бабуся брала мене маленьку з собою на роботу в кондитерський цех. То було моє улюблене місце, від якого віяло не лише божественним ванільним ароматом, а й якоюсь смачною магією. Я завжди зачаровано розглядала здоровенні кухонні комбайни і боялась до них підійти. Чосусь, вони мені здавались живими, з довжелезними руками, які міцно обіймали миску з борошном, маслом і яйцями і дуже зайнятими у своїй нелегкій праці по вимішуванню кремів і тіста, і я страшенно не хотіла їх турбувати, тому лиш сиділа на кріслі і спостерігала за таємничою роботою тих машин. Моїм улюбленим днем на бабусиній роботі був четвер. Саме в той день щотижня в цеху незмінно пеклись два мої улюблені десерти: тістечко "Танічка" і кекс "Столичний". Мені довіряли поважну місію: "Танічки" (яких в пекарні пекли таку кулькість, що й порахувати неможливо) я посипала подрібненими горішками, а в тісто для кексу додавала родзинки. Я стільки четвергів провела в бабусі на роботі, що рецепт кексу пам'ятаю без записника до сьогодні. Бабуся завжди повторювала: "То дуже легко запам'ятати - однакова кількість масла і цукру, 3 яєчка, ванілін... і в жодному разі не можна замінювати масло маргарином". В цеху пекли все строго по ГОСТу, в жодному разі не відходячи від правил, навіть задля економії (для мене саме ті рецепти були ідеальними). Вчора, чомусь, так захотілось чаю зі Столичним кексом, хоч на вулиці й спека і духовку лінь вмикати, та бажання сильніше за лінь, тим більше, що така смакота виходить :-)

В нашій сім'ї якось самі по собі зародились різні кулінарні традиції: в суботу вечером ми разом печемо домашню піцу, в неділю на обід запікаю чоловікову улюблену лазанью, а ще дуже часто готуємо домашню пасту - саме про неї сьогодні й піде мова.  Власне, почалось усе з подарунка моєї свекрухи: геніального кулінарного пристрою - машинки для розкачування і нарізання макаронів :-) Колись давно, тільки приїхавши до Італії, я не розуміла палкої любові італійців до пасти і ніяк не могла звикнути їсти її чи не щодня :-) Тепер же й сама проникнулась "макаронною пристрастю" і з величезним задоволенням обідаю макаронами з різними соусами майже через день :-) Найсмачніші, звісно, домашні макарони, приготовані власними руками з хорошим настроєм, а далі в вашому розпорядженні безмежний арсенал різоманітних соусів, начинок і способів приготування... Buon appetito!

Якось, вже традиційно, в п'ятницю в нас рибний день, завжди готуємо щось з рибою, або з морепродуктами. Переважно різними "рибними" приготуваннями займається мій чоловік, він народився і виріс в італійському місті Барі, яке славиться не тільки мощами Святого Миколая Чудотворця, а й смачнючою свіжою рибою і морепродуктами. Коли я вперше гостювала в моїх тоді ще майбутніх свекрів, вони повели мене на екскурсію в порт. Таких дарів моря, які можна знайти зранку в тамтешньому порту, мої очі раніше ніколи не бачили! А ще, ніколи не забуду дивного тоді для мене видовища. Уявіть собі картину: дядечко - рибак бере здоровенного свіжого восьминого і починає бити ним об камінну плиту набережної порту, а потім бере дерев'яну дошку і ще й нею гамселить зі всієї сили. Я дивилась на те все з широко відкритими очима і ніяк не могла второпати, для чого то те все робити! Пам'ятаю, я тоді кажу до свекра: "Навіщо ж той дядько так товче восьминога? Він ж його вже давно вбив!" Свекор сміявся певно з півгодини, а потім пояснив мені, що всі ті "тортури" потрібні для того, щоб восьминіг з резинового "морепродукта" перетворився на неймовірно-ніжний делікатес. А потім гордо так додав: "Справжні суші вигадали в Барі" :-)  (Справа в тому, що місцеві жителі обожнюють морепродукти і свіжу рибу в сирому вигляді.) Я ж виросла на більш "м'ясній" дієті і, мабуть, ніколи не "доросту" до того, щоб з закритими від задоволення очима смакувати сирого морського їжака чи мідію (як то роблять італійці в Барі), а от приготовану рибу і морепродукти просто обожнюю. Добре, що чоловік часто тішить нас, домашніх, власноруч приготованими смаколиками. От і сьогодні зранку сказав: "На вечерю нічого не готуй, я запечу рибу" :-) У мене сьогодні кулінарний відпочинок :-))))

Щоб запекти рибу потрібно:

Ех, пікніки! Люблю, люблю, а вірніше - ЛЮБЛЮ!!!! Чарівна погода, блакитне, без жодної хмаринки небо,  тепле сонечко, що так приємно гладить своїм промінням, м'яка, наче килимок трава, казковий аромат квітів, приємна компанія і море позитивних емоцій гарантоване :-) А ще, не уявляю пікніки без яскравих страв. Чомусь, завжди хочеться бачити на столі (або килимку) різноманіття кольорів і легкості в смаку. Тому, вже декілька років серед "пікнікових" закусок, у нас неодмінно має бути салат на шпажках. Рецепту, як такого, не існує - його склад залежить лише від польоту вашої фантазії, смакових уподобань і наявних інгредієнтів. Минулих вихідних у нас був ось такий варіант салату - шашличка:

Ось таким рожевим і надзвичайно ароматним чудом пригощали гостей на полуничному фестивалі в італійському містечку Немі, куди щороку з'їжджається величезна кількість людей. Я обожнюю полуниці, а тут вони так вдало прилаштувались у сирнику, що кращого поєднання, мабуть, і не вигадати. Насичених ноток начинці додають шматочки гіркого шоколаду, який ідеально "вписався" в загальну картину. В результаті вийшов один з найніжніших сирників, які я коли-небудь куштувала. Головне - втриматись і не почати їсти цю смакоту відразу, сирник неодмінно слід залишити в холодильнику хоча б на 2-3 години, щоб він застиг і (як каже мій Алессіо), всі інгредієнти чудово між собою "подружились " :-) Усім бажаю яскравого полуничного настрою!

От від всього могла б відмовитись (я про їжу:-)), крім солодкого. То моя невиправна слабинка, з якою я вже й перестала боротись і шматок хрумкого пирога з варенням проміняю хіба на пухкий солодкий пиріжок (і то виключно в крайньому випадку) :-) А тут прийшла, якось, до мене на чай моя подруга Еліза - особа дуже цікава, незвичайна і страшенна любителька кулінарних експериментів. Один зі своїх нових смачних винаходів у формі ароматного печива вона й принесла мені "на пробу". Хоч печиво й зовсім без цукру, мед і цукати (я ж найбільше люблю його з в'яленими вишнями) надають йому такої ледь вловимої і дуже приємної "солодкості", що цукор тут був би зовсім зайвий. А те, що такий десерт приготований з цільнозернового борошна, робить його ще кориснішим. От ніколи б не подумала, що я - страшенна солодкоїжка, "підсяду" на таку "нецукрову" випічку. Раніше, я намагалась уникати меду у випічці (багато джерел стверджують, що при нагріванні він стає шкідливим, і навіть токсичним), але дякувати Богу, наука на місці не стоїть і розвіює багато необгрунтованих "міфів" (мед при обробці високими температурами втрачає багато корисних властивостей, але аж ніяк не стає токсичним. І навіть після втрати корисних елементів, він все ж кращий і корисніший підсолоджувач, ніж білий рафінований цукор). Якщо шукаєте десерт, який можна їсти зі спокійною душею, вам сюди :-)