Якось, вже традиційно, в п'ятницю в нас рибний день, завжди готуємо щось з рибою, або з морепродуктами. Переважно різними "рибними" приготуваннями займається мій чоловік, він народився і виріс в італійському місті Барі, яке славиться не тільки мощами Святого Миколая Чудотворця, а й смачнючою свіжою рибою і морепродуктами. Коли я вперше гостювала в моїх тоді ще майбутніх свекрів, вони повели мене на екскурсію в порт. Таких дарів моря, які можна знайти зранку в тамтешньому порту, мої очі раніше ніколи не бачили! А ще, ніколи не забуду дивного тоді для мене видовища. Уявіть собі картину: дядечко - рибак бере здоровенного свіжого восьминого і починає бити ним об камінну плиту набережної порту, а потім бере дерев'яну дошку і ще й нею гамселить зі всієї сили. Я дивилась на те все з широко відкритими очима і ніяк не могла второпати, для чого то те все робити! Пам'ятаю, я тоді кажу до свекра: "Навіщо ж той дядько так товче восьминога? Він ж його вже давно вбив!" Свекор сміявся певно з півгодини, а потім пояснив мені, що всі ті "тортури" потрібні для того, щоб восьминіг з резинового "морепродукта" перетворився на неймовірно-ніжний делікатес. А потім гордо так додав: "Справжні суші вигадали в Барі" :-) (Справа в тому, що місцеві жителі обожнюють морепродукти і свіжу рибу в сирому вигляді.) Я ж виросла на більш "м'ясній" дієті і, мабуть, ніколи не "доросту" до того, щоб з закритими від задоволення очима смакувати сирого морського їжака чи мідію (як то роблять італійці в Барі), а от приготовану рибу і морепродукти просто обожнюю. Добре, що чоловік часто тішить нас, домашніх, власноруч приготованими смаколиками. От і сьогодні зранку сказав: "На вечерю нічого не готуй, я запечу рибу" :-) У мене сьогодні кулінарний відпочинок :-))))
Щоб запекти рибу потрібно:
Ех, пікніки! Люблю, люблю, а вірніше - ЛЮБЛЮ!!!! Чарівна погода, блакитне, без жодної хмаринки небо, тепле сонечко, що так приємно гладить своїм промінням, м'яка, наче килимок трава, казковий аромат квітів, приємна компанія і море позитивних емоцій гарантоване :-) А ще, не уявляю пікніки без яскравих страв. Чомусь, завжди хочеться бачити на столі (або килимку) різноманіття кольорів і легкості в смаку. Тому, вже декілька років серед "пікнікових" закусок, у нас неодмінно має бути салат на шпажках. Рецепту, як такого, не існує - його склад залежить лише від польоту вашої фантазії, смакових уподобань і наявних інгредієнтів. Минулих вихідних у нас був ось такий варіант салату - шашличка:
середа, 23 травня 2018 р.
Полуничний сирник з шоколадними краплями (Crostata di ricotta, fragole e gocce di cioccolato)
Ось таким рожевим і надзвичайно ароматним чудом пригощали гостей на полуничному фестивалі в італійському містечку Немі, куди щороку з'їжджається величезна кількість людей. Я обожнюю полуниці, а тут вони так вдало прилаштувались у сирнику, що кращого поєднання, мабуть, і не вигадати. Насичених ноток начинці додають шматочки гіркого шоколаду, який ідеально "вписався" в загальну картину. В результаті вийшов один з найніжніших сирників, які я коли-небудь куштувала. Головне - втриматись і не почати їсти цю смакоту відразу, сирник неодмінно слід залишити в холодильнику хоча б на 2-3 години, щоб він застиг і (як каже мій Алессіо), всі інгредієнти чудово між собою "подружились " :-) Усім бажаю яскравого полуничного настрою!
Для полуничного сирника зі шматочками шоколаду потрібно:
понеділок, 21 травня 2018 р.
Печиво з цільнозернового борошна без цукру (Biscotti integrali senza zucchero)
От від всього могла б відмовитись (я про їжу:-)), крім солодкого. То моя невиправна слабинка, з якою я вже й перестала боротись і шматок хрумкого пирога з варенням проміняю хіба на пухкий солодкий пиріжок (і то виключно в крайньому випадку) :-) А тут прийшла, якось, до мене на чай моя подруга Еліза - особа дуже цікава, незвичайна і страшенна любителька кулінарних експериментів. Один зі своїх нових смачних винаходів у формі ароматного печива вона й принесла мені "на пробу". Хоч печиво й зовсім без цукру, мед і цукати (я ж найбільше люблю його з в'яленими вишнями) надають йому такої ледь вловимої і дуже приємної "солодкості", що цукор тут був би зовсім зайвий. А те, що такий десерт приготований з цільнозернового борошна, робить його ще кориснішим. От ніколи б не подумала, що я - страшенна солодкоїжка, "підсяду" на таку "нецукрову" випічку. Раніше, я намагалась уникати меду у випічці (багато джерел стверджують, що при нагріванні він стає шкідливим, і навіть токсичним), але дякувати Богу, наука на місці не стоїть і розвіює багато необгрунтованих "міфів" (мед при обробці високими температурами втрачає багато корисних властивостей, але аж ніяк не стає токсичним. І навіть після втрати корисних елементів, він все ж кращий і корисніший підсолоджувач, ніж білий рафінований цукор). Якщо шукаєте десерт, який можна їсти зі спокійною душею, вам сюди :-)
Для медового печива з цільнозернового борошна потрібно:
пʼятниця, 18 травня 2018 р.
Гречка з овочами (Grano saraceno con patate, piselli e carote)
Епоха смаженої в літрах жиру їжі, мабуть, (та й нащастя) минає і здорове харчування постійно поповнює лави своїх прихильників, в Італії все більше людей шукають позначку "біо" на етикетках і починають відкривати для себе екзотичні корисні продукти. В чоловіка на роботі студенти - дієтологи провели смачний захід, присвячений корисній їжі. Ну, де їжа - там Іра (тобто я :-)))), таку цікаву подія я просто не могла пропустити. Відвідувачів пригощали різноманітними вітамінними стравами і відразу показували, як їх приготувати. Найприємнішою несподіванкою для мене було побачити нашу гречку! Для італійців гречка - велика екзотика. Більшість місцевих жителів навіть не знають яка вона на вигляд і смак і що взагалі з нею робити. А тут її ще й так смачно приготували: на смак нагадує гречаний супчик, на вигляд - різотто (вірніше, мабуть, "гречотто"), надзвичайно приємно відкривати для себе щось нове зі звичних інгредієнтів, а якщо смакота ще й корисна, то радості вдвічі більше :-)
Для гречки з овочами потрібно:
Ну що нового ще можна сказати про ватрушки... тут, мабуть, будь - які слова будуть зайвими, бо ту смакоту якщо не усі, то більшість і так обожнюють з дитинства. Я не виключення :-) На вихідних у мене сталось цікаве співпадіння: зовсім не вірю у різні віщі сни, але цього разу якось усе дуже несподівано і навіть кумедно вийшло. Сплю я собі тихим мирним сном мами, яка перед ти весь день прибирала в хаті, водила дітей в басейн і на майданчик, готувала сніданок-обід-вечерю, а після того всього ще й на День народження до сусідів ходила... і сняться мені бабусині ватрушки, такі м'якенькі, рум'яні і ніжно - ванільні. Так і прокинулась зранку з думкою про ту смакоту. Потім подзвонила мені мама по скайпу і каже: "Цілу ніч мені ватрушки снились, то бабуся сьогодні напекла нам цілу бляшку, шкода, що ти так далеко"! Ну, подумала я, то знак, що треба і мені ватрушок напекти. На кухні ще досі витає неймовірний ванільний аромат, хоча ватрушки ми вже давно змолотили... На сьогодні мої хлопці замовили подвійну порцію тих м'яких сирних клубочків :-)
Для ватрушок потрібно (приблизно на 20 штук):
А
чи пили ви колись яблучний пиріг? Так-так, саме пили :-) Такий приємно
солодкуватий з чарівним пряним ароматом кориці, гвоздики і мускатного
горіха з пікантними імбирними нотками ... Цю корисну смакоту я вже три
дні поспіль готую на сніданок. Для мене (величезної пошановувачки
яблучних пирогів і десертів) цей смузі став просто чудесним відкриттям:
ніби і улюблений пиріг яблучний смакуєш, і водночас почуваєшся так легко
(бо калорій в нього значно менше, ніж у звичайного яблучного пирога), а
готувати його взагалі не потрібно - за вас усе зробить блендер! Це
чудовий спосіб нагодувати дітей (і дорослих) свіжими фруктами, горішками
і корисною вівсянкою - така апетитна, ароматна і дуже корисна склянка,
повна смачного щастя. Потіште себе і своїх рідних :-)
Для смузі зі смаком яблучного пирога потрібно:
Раніше я завжди смажила котлети, навіть тушковані спочатку залишала підрум'янитись в олії. А потім кільканадцять років тому пішли ми на обід до наших друзів - італійців Діно і Розарії. Традиційно в якості першої страви була паста (точніше, смачнючі спагетті, які Розарія завжди робить власноруч) з найніжнішими фрикадельками, які так і танули в роті. У порівнянні з тими фрикадельками, мої смажено - тушковані котлети могли б, щонайменше, заховатись під стіл, а ще краще - взагалі зникнути з раціону моєї сім'ї... Власне, відтоді я готую фрикадельки в томатному соусі лише по рецепту Розарії, от така любов "з першого шматочка". Вони чудово смакують і дітям, а яким апетитним і ароматним виходить соус після тушкування, ввібравши в себе смак і аромат фаршу зі спеціями - просто ідеальна компанія для макаронів! І ніякого обсмажування: фрикадельки щасливо купаються в яскравому томатному "джакузі", щоб потім перетворитись на ніжні й спокусливі м'ясні клубочки, які не залишать байджими навіть найвибагливіших гурманів :-)
Для котлеток в томатному соусі потрібно:
Вже традиційно на свій День народження замість торта щороку печу кростату з фруктами і кремом. В Італії в цей період сезон моїх улюблених полуничок в самому розквіті, тому було б гріхом не приготувати десерт саме з ними :-) Хоча, цей тарт казково - смачний з будь - якими фруктами, навіть з консервованими, а з ягодами то взагалі виходить райський десерт! Злегка хрумке пісочне тісто, вкрите ніжною хмаринкою з заварного крему, в якій купаються шматочки яскравих фруктів ... виходить своєрідний тарт - картина :-) Оскільки, я обожнюю лимонний смак в десертах, до тіста і крему додаю терту лимонну цедру, від того смак кростати стає ще більш витонченим і багатим. Смакуйте життя яскраво!
Для пісочного пирога з кремом і фруктами потрібно:
Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons