пʼятниця, 18 травня 2018 р.
Гречка з овочами (Grano saraceno con patate, piselli e carote)
Епоха смаженої в літрах жиру їжі, мабуть, (та й нащастя) минає і здорове харчування постійно поповнює лави своїх прихильників, в Італії все більше людей шукають позначку "біо" на етикетках і починають відкривати для себе екзотичні корисні продукти. В чоловіка на роботі студенти - дієтологи провели смачний захід, присвячений корисній їжі. Ну, де їжа - там Іра (тобто я :-)))), таку цікаву подія я просто не могла пропустити. Відвідувачів пригощали різноманітними вітамінними стравами і відразу показували, як їх приготувати. Найприємнішою несподіванкою для мене було побачити нашу гречку! Для італійців гречка - велика екзотика. Більшість місцевих жителів навіть не знають яка вона на вигляд і смак і що взагалі з нею робити. А тут її ще й так смачно приготували: на смак нагадує гречаний супчик, на вигляд - різотто (вірніше, мабуть, "гречотто"), надзвичайно приємно відкривати для себе щось нове зі звичних інгредієнтів, а якщо смакота ще й корисна, то радості вдвічі більше :-)
Для гречки з овочами потрібно:
Ну що нового ще можна сказати про ватрушки... тут, мабуть, будь - які слова будуть зайвими, бо ту смакоту якщо не усі, то більшість і так обожнюють з дитинства. Я не виключення :-) На вихідних у мене сталось цікаве співпадіння: зовсім не вірю у різні віщі сни, але цього разу якось усе дуже несподівано і навіть кумедно вийшло. Сплю я собі тихим мирним сном мами, яка перед ти весь день прибирала в хаті, водила дітей в басейн і на майданчик, готувала сніданок-обід-вечерю, а після того всього ще й на День народження до сусідів ходила... і сняться мені бабусині ватрушки, такі м'якенькі, рум'яні і ніжно - ванільні. Так і прокинулась зранку з думкою про ту смакоту. Потім подзвонила мені мама по скайпу і каже: "Цілу ніч мені ватрушки снились, то бабуся сьогодні напекла нам цілу бляшку, шкода, що ти так далеко"! Ну, подумала я, то знак, що треба і мені ватрушок напекти. На кухні ще досі витає неймовірний ванільний аромат, хоча ватрушки ми вже давно змолотили... На сьогодні мої хлопці замовили подвійну порцію тих м'яких сирних клубочків :-)
Для ватрушок потрібно (приблизно на 20 штук):
А
чи пили ви колись яблучний пиріг? Так-так, саме пили :-) Такий приємно
солодкуватий з чарівним пряним ароматом кориці, гвоздики і мускатного
горіха з пікантними імбирними нотками ... Цю корисну смакоту я вже три
дні поспіль готую на сніданок. Для мене (величезної пошановувачки
яблучних пирогів і десертів) цей смузі став просто чудесним відкриттям:
ніби і улюблений пиріг яблучний смакуєш, і водночас почуваєшся так легко
(бо калорій в нього значно менше, ніж у звичайного яблучного пирога), а
готувати його взагалі не потрібно - за вас усе зробить блендер! Це
чудовий спосіб нагодувати дітей (і дорослих) свіжими фруктами, горішками
і корисною вівсянкою - така апетитна, ароматна і дуже корисна склянка,
повна смачного щастя. Потіште себе і своїх рідних :-)
Для смузі зі смаком яблучного пирога потрібно:
Раніше я завжди смажила котлети, навіть тушковані спочатку залишала підрум'янитись в олії. А потім кільканадцять років тому пішли ми на обід до наших друзів - італійців Діно і Розарії. Традиційно в якості першої страви була паста (точніше, смачнючі спагетті, які Розарія завжди робить власноруч) з найніжнішими фрикадельками, які так і танули в роті. У порівнянні з тими фрикадельками, мої смажено - тушковані котлети могли б, щонайменше, заховатись під стіл, а ще краще - взагалі зникнути з раціону моєї сім'ї... Власне, відтоді я готую фрикадельки в томатному соусі лише по рецепту Розарії, от така любов "з першого шматочка". Вони чудово смакують і дітям, а яким апетитним і ароматним виходить соус після тушкування, ввібравши в себе смак і аромат фаршу зі спеціями - просто ідеальна компанія для макаронів! І ніякого обсмажування: фрикадельки щасливо купаються в яскравому томатному "джакузі", щоб потім перетворитись на ніжні й спокусливі м'ясні клубочки, які не залишать байджими навіть найвибагливіших гурманів :-)
Для котлеток в томатному соусі потрібно:
Вже традиційно на свій День народження замість торта щороку печу кростату з фруктами і кремом. В Італії в цей період сезон моїх улюблених полуничок в самому розквіті, тому було б гріхом не приготувати десерт саме з ними :-) Хоча, цей тарт казково - смачний з будь - якими фруктами, навіть з консервованими, а з ягодами то взагалі виходить райський десерт! Злегка хрумке пісочне тісто, вкрите ніжною хмаринкою з заварного крему, в якій купаються шматочки яскравих фруктів ... виходить своєрідний тарт - картина :-) Оскільки, я обожнюю лимонний смак в десертах, до тіста і крему додаю терту лимонну цедру, від того смак кростати стає ще більш витонченим і багатим. Смакуйте життя яскраво!
Для пісочного пирога з кремом і фруктами потрібно:
Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗
Люблю іноді "бавитись" на кухні і готувати домашні варіанти того, що можна купити вже готовим в магазині. Саме домашнє виходить якимось особливим, сонячно - теплим і з присмаком любові. Готову рікотту і сир "Прімо сале" тут, в Італії, можна без проблем купити в кожному супермаркеті, але іноді прилітає така незвичайна "фея домашнього сиру" і шепоче на вухо: "ну звари домашній сир :-) а потім додай до нього різні приправки - спеції-оливки - зелень і буде стільки радості за столом!" Позавчора саме така фея була на моїй кухні :-) В результаті три літри звичайного молока, сіль і лимони перетворились на 500 грам ніжної смакоти. Усім любителям кулінарних експериментів присвячується!
Для домашньої рікотти і прімо сале потрібно:
Нарешті настала моя улюблена пора :-))) Природа прокинулась, вбралась в яскраві зелено - квіткові кольори, небо перетворилось на неймовірний блакитний океан, повітря таке свіже і ароматне, що на душі відразу стало легко, сонячно і весело! А це значить, що на вечерю в нас вдома тепер часто одна з моїх улюблених італійський страв - панцанелла. Навіть не знаю, як краще описати цю смакоту... то такий легкий, кольоровий і смачнючий овочево - хлібний салат з тунцем (його ще можна замінити моцареллою), який просто ідеально пасує до сонячний днів. Досить спробувати його один раз і закохаєтесь на все життя... Для класичної панцанелли використовують черствий хліб, замочений у воді, я ж більш за все люблю панцанеллу моєї свекрухи - вона готує її зі свіжим хлібом, запеченим до легкої хрумкості в духовці, який потім натирається ароматним часничком - такий своєрідний "пікантно - ліричний відступ" від класики. Смачного :-))))
Для панцанелли потрібно:
Продовжуючи весільно - сирну симфонію полізла я знову за приємними спогадами до бабусиного весільного зошита. Так щось Королівський сирник (рецепт тут) навіяв мені танцювально - романтичного настрою, що душа знову забажала якогось сирного "солодоща", але не звичайного, я якогось такого - розтакого давно забутого і смачнючого з присмаком дитинства і радісними звуками весільних пісень... Бабусин записник для мене, як скриня зі скарбами: чим глибше залізеш - тим цінніші рецепти знайдеш :-) Коли ми їздили в село на весілля, бабусі відразу вділяли почесне місце в літній кухні разом з іншими господинями, ну і я (завжди будучи бабусиним "хвостиком") сиділа в тій же кухні і спостерігала за тою захоплюючою магією вправних жіночих рук, які місили тісто (без усіляких міксерів - блендерів - комбайнів), перемішували креми, розкачували коржі, крутили печиво через м'ясорубку, вирізали сухарики і розповідали усі новини не тільки села, а й ближніх містечок. Кожна поважаюча себе господиня на весілля мала роздобути новий рецепт сирника. Потім ті всі рецепти старанно записувались в потерті (і від того ще цінніші) зошити господинь, і біля назви рецепту слід було неодмінно вказати хто той рецепт приніс (так, мабуть, потім легше було згадати що то саме за пиріг). Смак карамельного сирника з чорносливом від тьоті Стасі пам'ятаю до сьогодні.Тьотя Стася була бабусиною подругою ще з дитинства, потім бабуся з дідусем одружились і переїхали до Тернополя, а подруга вийшла заміж у сусіднє село. Та вони незмінно зустрічались на кожному весіллі, празнику і не тільки :-) Поняття не маю, де бабусина подруга роздобувала рецепти, але саме вона приносила найсмачніші і на той час найсучасніші рецепти, то було її "ноу хау", але вона радо ділилась своїми кулінарними новинками з усіма. От на одне з весіль тьотя Стася і принесла перепис невиданої і ще ніким в нашому селі некуштованої дивини - карамельного сирника з чорносливом! На весіллі він створив справжній смаковий фурор і ще довго займав почесне місце в солодких меню усіх мені відомих господинь нашого села. А потім якось забувся (чи то нові рецепти затьмарили його новими смаками і поєднаннями, чи мода кулінарна змінилась...), добре, що збереглись бабусині переписи! Сьогодні в нас до чаю це незвичайне чудо з карамельним смаком і цікавим виглядом, яке здається таким сучасним і новітнім, що й не скажеш, що насправді той рецепт в записнику "живе" вже добрих двадцять, а то й більше років...
Для сирника з вареним згущеним молоком і чорносливом потрібно:
понеділок, 16 квітня 2018 р.
Суп з пшона і сочевиці з куркумою (Zuppa di lenticchie e miglio con curcuma)
Сочевицю я для себе відкрила в Італії. Раніше, чомусь, навіть не знала що то таке і з чим його їдять. А шкода, бо то така смакота! Дуже люблю страви з неї, на кухні в мене назбиралась вже ціла колекція різноманітних видів і кольорів тих дрібненьких зерняток родини бобових. Найчастіше готую з них густі перші страви, які не лише неповторно смачні, але й надзвичайно корисні. Один з таких супів був у нас вчора на обід. Мій чоловік цей суп називає "вітамінною бомбою", оскільки в ньому поєднується багатство сочевиці, пшона, овочів і куркуми, яскравий теплий колір просто зачаровує, а приємний ледь відчутний аромат часничку так і манить до себе... Смачного :-)
Для супу з пшоном і сочевицею потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons