Цю закручену завиванцем зелену смакоту з гострими часниковими нотками я відкрила для себе на весіллі подруги. То було дуже давно, багато чого вже й забулось (навіть не пригадую в що я була вдягнена :-)))), а от ця страва так сильно закарбувалась в пам'яті, що я змушена була її відтворити вдома, бо той завиванець просто "стояв" у мене перед очима і не давав спокою. Весілля було літом і на гаряче подавали легенький питний борщик, а компанію борщу складав цей апетитний рулетик. То така собі оригінальна і нова альтернатива звичним пампушкам з часничком і петрушкою. На смак він мені ще нагадав американський часниковий хліб, який я просто обожнюю, правда, структура і інгредієнти все ж ближчі до наших українських пампушок. Той "весільний" завиванець у ролі начинки мав петрушку, я ж готувала і з петрушкою, і з базиліком,і з черемшою (тільки тоді треба менше часнику додавати, бо та травичка вже сама по собі досить "часникова") і навіть з вареним шпинатом, виходить щоразу смачно і по - новому :-)
Для часникового хліба потрібно:
Такий мазурек пече моя подруга - полячка Софія. У них з чоловіком своя пекарня - піцерія - гарячий стіл (такий собі смачний заклад "все в одному") недалеко від мого дому. Зазвичай, вони готують типові італійські страви, але перед Великоднем Софія "відривається на повну" і вже традиційно додає до асортименту польську випічку. От минулого року я побачила у них на вітрині новий пиріг і кажу: "Якась така цікава кростата у вас", а Софія дивиться з подивом на мене й відповідає: "Ірі, ти що! То не кростата! То ж наш польський мазурек!" Соромно зізнатись, я раніше й не знала що таке мазурек, як його готують і з чим їдять :-) Тепер знаю, що то смачнючий солодкий пиріг, який можна готувати з безліччю цікавих начинок. Пропоную вам сирний мазурек з варенням, саме такий, як у Софії. Любителі сирників, вам сюди :-)
Для мазурека з сиром і варенням потрібно (для форми 23 см в діаметрі):
Пам'ятаю, як вперше приїхала до Італії, тоді ще мій майбутній чоловік повів мене в супермаркет і я в прямому значенні слова впала в розпач! Повнісінько макаронів різних форм, ціле королівство м'ясних і сирних виробів, овочі - фрукти, як каже моя бабуся "до кольòру - до вибòру", одним словом - усе чого душа забажає, а в мене трагедія: не бачу сметани, сиру (нашого домашнього) і буряків! Я навіть мамі по телефону плакала, як же я тут без борщу і сирників жити буду :-) Як виявилось, все тут є, просто треба добре пошукати: сметану легко знайти і в Італії (і нічим не гіршу за нашу), замість сиру для сирників чудово підходить ніжна італійська рікотта (а якщо вже зовсім ностальгія за домашнім українським сиром почнеться - на допомогу прийдуть, а вірніше - приїдуть наші шофери, які щотижня привозять українські продукти), а з буряками взагалі казка - їх тут продають уже вареними! Бурякові страви італійці (принаймі ті, яких я знаю) готують не так часто, як ми, але коли вже щось і готують, то виходить дуже смачно і незвично. Одного разу в гостях на столі стояв ось такий простий і водночас смачнючий яскраво - червоний буряковий салатик. Раніше й не уявляла, що можна так чудово в одній страві поєднати буряки з апельсинами, а то виявляється просто геніальне поєднання - така неочікувана свіжість і легкість! Італійці їли той салат з запеченою картоплею і ковбасками, а мені він, чомусь, найбільше смакує з нашим маринованим оселедцем і шматочком домашнього хліба... Спробуйте :-)
Для італійського салату з буряками потрібно:
Колись давно, ще до приїзду в Італію, я думала, що лазанья - то рибний пиріг, а "панакота" (я її тоді так неправильно називала :-)) для мене була взагалі чимось страшенно заморським і екзотичним. Тоді я й уявити не могла, що буду мати сусіда Франческо , який готує найсмачнішу в світі панна котту! Він мене й навчив секретам цього смачнючого італійського десерту. Ви коли - небудь їли хмаринку? Таку м'яку - прем'яку і дуже ніжну, повільно надламуючи ложечкою маленькі шматочки, які просто тануть в роті... Франческо завжди повторює, що панна котта - один з найлегших у приготуванні десертів, який водночас і найлегше зіпсувати: навіть один лишній грам желатину, недостатньо жирні вершки, або занадто довге перемішування вмить перетворять "ніжну хмаринку" на твердий і незрозумілий кумочок вершків з желатином... Сьогодні поділюсь своїм улюбленим варіантом панна котти, (любителі чаю з молоком мене зрозуміють) :-) Аромат бергамоту, приємні, ледь терпкуваті чайні нотки і ніжні вершки просто казково поєднуються... полийте готовий десерт топленим гірким шоколадом і райська насолода гарантована - слово великої солодкоїжки!
вівторок, 27 лютого 2018 р.
Хліб з чорносливом та імбирними цукатами (Pane alle prugne secce e zenzero candito)
Вже давно кажуть, що клімат по всій планеті міняється. От і теплий сонячний Рим вчора прокинувся під білим сніговим покривалом! До вечора майже усе розтануло, зате такий мороз вдарив, що сьогодні наше балконне вікно вирішило примерзнути і не відкриватись... Зате в хаті тепло і затишно, а ще до чаю маю домашній цільнозерновий хлібчик з чорносливом і пікантними імбирними цукатами :-) Рецепт такої смакоти мені дав мій друг - єгиптянин (він - власник фруктового магазину у нас під домом і я вже давно купую в нього фрукти й овочі, а ще сухофрукти і цукати), такий хліб пече його дружина і він часто ним обідає в своєму магазині, одного разу пригостив і мене, а потім я випросила й рецепт. То така незвичайна смакота, яка підійде і до солоних страв (до тушкованого м'яса, наприклад), і як десерт (люблю намастити скибочку того єгипетського хліба маслом, а ще краще домашнім маминим сливовим варенням) і їсти з горнятком гарячого чаю. Імбирні цукати додають дуже цікавих пікантних ноток і так чудово зігрівають в холодну погоду. Спробуйте і нехай у ваших оселях завжди буде тепло, затишно і радісно :-)
Для єгипетського хліба з чорносливом та імбиром потрібно:
Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗
Такі домашні трюфелі мої хлопці приготували цього року на День святого Валентина :-) Хоча, після того ми їх ще разів зо три робили, бо то така смакота, ща я готова її їсти щодня! Шоколадні трюфелі завжди були моїми цукерками номер 1, але домашній їх варіант виявився навіть смачнішим за магазинний. До того ж готовим цукеркам (вірніше, їх складу) не дуже довіряю і рідко даю їх дитині, зовсім інша історія з власно приготованими солодощами, та й готувати їх так легко, що й мій 6 - річний Алессіо без проблем впорався. Здивуйте своїх рідних, гостей і себе :-)
Для шоколадних трюфелів потрібно:
Дуже люблю чай з імбиром. Особливо, коли погода така мінлива і моє горло вирішує, що йому треба застудитись. Завжди в холодильнику тримаю декілька тих пекучих корінчиків про запас. А тут, мої імбирні запаси майже закінчились, чоловік саме йшов до магазину і до списку покупок я йому дописала імбир. Зазвичай, в супермаркет ходжу я, або йдемо всі разом, тому коли Роберто йде за покупками сам, я тримаю телефон напоготові, бо знаю, що чоловік передзвонить мені разів з 300 і перепитає яке саме борошно купити, де відділ зі сметаною... :-) Цього разу у нас теж була телефонна конференція - дзвонить чоловік і каже: "Тут імбир по акції продають, береш три упаковки, а платиш тільки за дві". Ну я йому й сказала купити всі три пачки. Коли вже вдома розбирала пакети з покупками, побачила, що Роберто купив не імбир, а топінамбур! На вигляд ті корінчики й справді дуже схожі :-) Такий собі парадокс: я роками шукаю в Римі топінамбур, а чоловік ненавмисне так легко його знайшов. Ще з дитинства дуже люблю топінамбур, мама щороку вирощує його на власному городі, а потім робить з ним смачні салати. Ніжний солодкуватий смак топінамбуру (або земляної груші, як його ще називають) чудово поєднується з тертою морквою, кислими яблуками і олією. Але на цей раз я вирішила приготувати тушкований топінамбур (за рецептом з упаковки). Вийшов дуже ніжний, оригінальний і смачнючий гарнір. А ще надзвичайно корисний, враховуючи багатий вітамінний склад земляної груші. Страва пісна і готується дуже швидко з декількох простих інгредієнтів. Спробуйте :-)
Щоб приготувати тушкований топінамбур, потрібно:
Моя свекруха дуже любить розповідати історії зі свого дитинства, а так як в мені вона знайшла вдячного слухача, постійно згадує щось нове й цікаве. Народилась моя "друга мама" на Мальті і згадати їй справді є що: зовсім маленькою вона на власні очі бачила війну, коли такий крихітний острів пережив страшне німецьке бомбардування... Але, нащастя, більшість її спогадів веселі, сонячні і яскраві, як і її тепла батьківщина. Часто в своїх розповідях свекруха згадує якісь давно забуті смаколики, як от кролик, тушкований в чорному шоколаді (досі не знайшла рецепту, а мій чоловік взагалі сумнівається, що така страва коли-небуть існувала:-)))). Але сьогодні мова піде не про кролика і не про шоколад, а про солодкий пиріг з картоплі. Мабуть разів 100 чоловікова мама розповідала мені історію про той десерт. То були якраз повоєнні роки і багато мальтійських сімей ще не встигли повернутись до нормального життя (морально й матеріально), тому люди намагались допомагати один одному, як могли. У батьків моєї свекрухи був великий сад з фруктовими деревами і щоразу вони збирали гарний урожай. Моя "друга мама" (в той час учениця початкової школи) щосуботи носила кошик з апельсинами, лимонами й іншими фруктами з саду сусідам. Сусідка ж, щоб віддячити, садила мою свекруху за стіл і давала їй шматочок солодкого пирога з картоплі. Так той смаколик закарбувався в її пам'яті, що навіть через більше, як півстоліття немає для неї смачнішого пирога за той картопляний! От вона вже роками мене просить знайти їй рецепт, але якби ж то було так легко. В інтернеті і книжках повно солоних картопляних страв, ще й ніхто зі знайомих теж не мав такого перепису. Ми вже думали полишити те діло й залишити свекруху жити спогадами про той пиріг, аж тут зовсім випадково мені на очі потрапив рецепт в старій англійській кулінарній книзі і, як каже моя мама в мене в голові "загорілась лампочка" :-) Для дегустації покликали свекруху і, затамувавши подих, усі чекали її фінального вердикту... сльози в її очах без слів дали зрозуміти, що людина повернулась в дитинство,і подумки знову опинилась за столом сусідки з кошиком апельсинів в руках і шматочком картопляного пирога на столі... спробуйте цю смакоту, вона того варта :-)
Для солодкого картопляного пирога потрібно:
Рецепт цієї запіканки я знайшла в буклеті - інструкції до моєї електричної терки. Зазвичай, не особливо довіряю рецептам з інструкцій до кухонних приладів, чомусь здається, що їх пишуть просто аби написати. Але чоловік настояв, і добре зробив! Жульєн вийшов не просто смачним, а смачнючим (це я зрозуміла тоді, коли побачила, що моя дитина понад'їдала усі чотири кутики запіканки, поки я накривала на стіл :-))Таку страву можна й гостям подавати, їм неодмінно сподобається.
Щоб приготувати картопляний жульєн потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons