Уже традиційно щороку дарую друзям пакуночки з домашніми солодощами на Різдво. Цього року вирішила презентувати своє улюблене вівсяно - шоколадне печиво, от сиділа й думала, як би то його оригінально загорнути, аж тут ідея прийшла сама :-) В одній з телепередач розповідали, що цього року модно дарувати усе в баночках. От і я, щоб не відставати від моди, вирішила подарувати друзям не банальне (хоч і дуже апетитне) печиво в торбинці, а таку-собі смачну солодку баночку :-) Вся "сіль" полягає в тому, що інгредієнти, необхідні для приготування печеньок викладаються слоями в баночку. Виходить не тільки оригінальний і смачний, а ще й дуже красивий подаруночок. Здивуйте своїх рідних і друзів :-)
Для вівсяно - шоколадного печива потрібно:
середа, 20 грудня 2017 р.
Паштет з курячого м'яса і маскарпоне (Crema di pollo e mascarpone)
Герой одного з моїх улюблених новорічних фільмів традиційно ходив до бані перед новим роком... в нашої сім'ї є теж одна новорічна традиція - ми щороку незмінно зустрічаємо новий рік з усіма сусідами з нашого поверху :-) Компанія збирається чималенька, за кілька тижнів наперед складаємо меню, а потім ділимо хто і що має готувати. На минулих вихідних прийшов до нас сусід Паскуале з листочком, ручкою і цілою купою смачних ідей. Одну з його ідей я в неділю й приготувала - оригінальний, ніжний і дуже апетитний курячий паштет з маскарпоне! Вийшла чудова намазка для канапок, а моя дитина взагалі повна радості їла паштет ложками без хліба :-) Декілька інгредієнтів, зовсім трішки часу, блендер під рукою і будете мати смачну закуску для гостей :-)
Щороку печу класичний німецький різдвяний штоллен і до минулої середи вважала саме його верхом досконалості. Аж тут в середу до чоловіка на роботу приїхала німецька делегація. А, оскільки, час зараз передсвятковий, то вони привезли з собою різні типові німецькі різдвяні смаколики. І треба ж було мені саме в той день випадково (або й не зовсім -)) зайти до Роберто на роботу. Саме тоді я відкрила для себе це чудо - мигдально - сирний штоллен з шоколадною начинкою! Оооо, як каже моя сусідка, то було "щось з чимось", звідки ж мені було знати, що окрім класичного варіанту, німці випікають стільки інших дивовижних штолленів! Ну я була б не я, якби не випитала рецепт :-) Виявляється, цей варіант печеться на сирно-мигдальному тісті без дріжджів і настоювати його потрібно всього одну ніч, а не два тижні (як у випадку з класичним штолленом). От тільки тепер у мене проблема: як з усією тою святковою смакотою (яку неможливо оминути) після Різдва і Нового року в двері влізти :-) Нічого, буду боком заходити :-))))))
Для штоллена з шоколадною начинкою потрібно:
Колись давно (ще в школі) була в мене близька подруга Оксана. Нажаль, потім вона переїхала до іншого міста, а мене доля закинула аж до далекої Італії, тож бачимось ми дуже рідко і спілкуємось більше віртуально. Пам'ятаю, як ми після уроків ходили по черзі одна до одної на обід :-) Я то просто обожнювала! І, чомусь, в гостях їжа мені завжди здавалась смачнішою, ніж вдома. Найбільше я любила борщ Оксаниної мами - то був ніби і борщ і не зовсім :-) Така - собі варіація на тему: незвичні інгредієнти і новий смак, а в результаті - новий суп, не менш смачний за свого всесвітньо відомого класичного родича.
Для борщу "По-іншому" потрібно:
То зараз я усе люблю і з задоволенням куштую щось нове, а в дитинстві мама ой як намучилась зі мною: я була страшенно вибагливою до їжі! Інколи, навіть мамине золоте терпіння закінчувалось і тоді вона говорила таку загадкову для мене фразу: "Тобі хіба лиш марципани подавай!" Я й уявлення не мала, що то таке "марципан", але те слово мені здавалось якимось казково - фантастичним і неодмінно смачнючим :-) Мама й сама не знала як і з чим їдять марципан, для нас він був синонімом до слова "лігумін"- щось дуже екзотичне і дуже смачне. І треба було мені чекати майже 20 років, щоб нарешті той загадковий наїдок побачити і спробувати! О, яка ж то була радість, коли одного разу мамина сестра привезла мені справжній марципан з Амстердаму! Та смакота вартувала стількох років очікування... Тепер усе набагато простіше - будь-яку забаганку можна купити в магазині або через інтернет, та все ж домашнє ні з чим не зрівняється. Завжди перед святами готую домашні марципани, потім печу з ними рідзвяні солодощі, а половину з'їдаємо і без випічки. А ще марципан можна заморозити і нічого йому не станеться:-)
Для марципана потрібно:
Усі діляться своїми смачнючими різдвяними кексами то і я своїм улюбленим поділюсь :-) Печу його кожного року і ще ніразу мене не розчарував. Люблю його за те, що цей кекс не потрібно залишати настоюватись на декілька тижнів, достатньо і 24 годин, щоб ця запашна різдвяна випічка увібрала всі смаки і стала просто неперевершеною. Рецепт колись давно знайшовся в німецькому журналі (взагалі, обожнюю різдвяну випічку з німецьких видань) і полюбився з першого разу. Поки кексик печеться дім наповнюється таким божественим ароматом, що на душі відразу стає тепло, затишно і казково, а про його чудесний смак я взагалі мовчу :-)
Для різдвяного кекса потрібно:
Незабаром Різдво... обожнюю атмосферу очікування цього дивовижного свята, коли вулиці освічують казкові вогники, а повітря пахне апельсинами, кардамоном і корицею (тільки снігу в Римі мені ой як не вистачає...) Сьогодні в Італії свято - Непорочного зачаття Божої Матері. Саме в цей день італійці дістають новорічні прикраси, вдягають ялинки, вішають різдвяні вогники - розпочинається передріздвяний період! От і ми одягнули нашу ялинку, вогники вже зо дві години святково мерехтять на балконі, традиційно поставили шопку і зараз будемо пити наш улюблений різдвяний чай. Без цього напою не уявляю зимові свята і їх очікування, а ще щороку дарую його друзям: насипаю чай у красиву баночку, зав'язую бантик і вуаля - ароматний, оригінальний, зігріваючий тіло і серце подарунок готовий :-) Чудовий дует різдвяному чаю складає імбирне печиво. Усім бажаю апельсиново - кардамоново - гвоздиково - імбирного настрою і тепла в душі :-)
Щоб приготувати різдвяний чай потрібно:
Ходить гарбуз по городу, питається свого роду ... завжди любила і ту пісеньку, і гарбузи :-) Сьогодні на вечерю буду готувати свій улюблений гарбузяний крем - суп. То таке яскраве, тепле, ніжне, ароматне і смачнюче пюре, яке так і просить: " ну з'їжте мене". А якщо подати його зі свіжопідсмаженими пшеничними сухариками, то взагалі ціни вам не буде - рідні повилизують тарілки і ще попросять: знаю з власного досвіду :-)
Зàпражка - то така-собі економна, супер легка в приготуванні й універсальна смакота, яка має безліч застотувань: вона і смачний соус до макаронів, і оригінальна підливка до вареної картоплі, і мачанка для відвареного м'яска, і навіть на хліб її можна намастити! Такий раритетний делікатес колись готувала моя прабабуся (в селі часу на приготування складних страв по буднях не було, а велику сім'ю годувати чимось треба було, та ще й бажано чимось смачним і ситним:-)). Бабуся досі з вогником в очах згадує, як вона маленькою з батьками, братами і сестрою приходили з городу і "налітали" на запражку з домашнім хлібом :-) І, мабуть, колись багато-пребагато років тому якийсь український емігрант завіз рецепт української запражки аж до далекої Америки (то я жартую, звичайно:-), просто недавно дивилась американського "Мастер - шефа" і там якийсь їхній місцевий повар готував запражку моєї прабабусі! Тільки називав її дуже замислуватим словом "Gravy". А ще шведський варіант запражки продають в ресторанчику всесвітньо - відомого магазину ІКЕА - подають його з фрикадельками і смаженою картоплею. От така проста страва, смак якої підкорив планету вздовж і впоперек :-)
Щоб приготувати запражку потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons