Є у мого чоловіка один "пунктик": він терпіти не може, коли в холодильнику залишаються шматочки - половинки - скибочки якихось невикористаних продуктів. Не знаю звідки то в нього, і на початках мене та дивна риса чимало дратувала. Але потім я прислухалась до поради моєї мудрої бабусі: "дитино, дай собі і чоловікові спокій, в кожного є свої "мухи", які треба приймати і використовувати з користю"! Бабуся мала рацію, - тепер щоразу, коли назбираю в холодильнику залишки продуктів, кличу Роберто "підчищати" холодильник :-) От і вчора наш татко "господарював" на кухні і готував, як кажуть, із підручних матеріалів :-) В холодильнику залежався гарбуз (вірніше його половина), стебельце цибулі - порей і шинка. В результаті польоту фантазії Роберто приготував надзвичайно смачний обід! Я ніколи б не додумалась так поєднати інгредієнти. Усім раджу спробувати :-)
Для макаронів з гарбузяним соусом потрібно:
Сьогодні Світовий день макаронів (World Pasta Day)! Не знаю, хто вигадав таке свято, але паста і страви з нею вже давно полюбились у всьому світі, та й гріх було б не присвятити день цій смакоті. Тому й рецепт сьогодні "макаронний":-) За 10 років життя в Італії паста мені вже давно стала рідною. Колись я ніяк не могла зрозуміти, як то можна їсти те тісто щодня, але згодом, відкривши для себе незчисленну кількість способів його приготування, зрозуміла пристрасть італійців до макаронів. Сьогодні поділюсь одним зі своїх улюблених рецептів - паста аль форно (або ж запіканка з макаронів по-італійськи). Обожнюю страви, які можна приготувати заздалегідь і у великій порції. Потім їх досить лише розігріти - дуже зручно, якщо готуєте обід для гостей. Готувати цю страву мене навчила тітка мого чоловіка (та сама тітка Джакоміна, у якої я вчилась готувати лазанью). Не буду описувати смак цієї запіканки, скажу лише, що вона чудесна - ніжна й ситна водночас. А на наступний день стає ще смачнішою. Buon appetito!
Для пасти аль форно потрібно:
Щороку з нетерпінням чекаю, коли нарешті настане гарбузяна пора. Просто дуже люблю те осіннє чудо яскравого помаранчевого кольору, що так прекрасно підходить як для солоних страв, так і для десертів. В моєї мами цього року гарбузики вродили так, що дай Боже! Двох здоровенних красенів вона передала й нам до Риму. Поки один чекає своєї черги, з іншого я приготувала смачнюче гарбузяне різотто. Страва хоч і не вишукана і досить проста, та настільки смачна, що готувати краще відразу велику порцію, бо (принаймі у нас) розлітається моментально :-) Усім любителям гарбузів присвячується!
Для різотто з гарбуза потрібно:
Скільки б не було видів хліба в магазині, до домашнього їм ой яй далеко. Тому, майже завжди печу хліб вдома :-) Рецепт мені дістався ще від моєї прабабусі Софії. Вона, правда, не пекла одну-дві невеличкі хлібини, як то роблю я, а відразу чотири здоровенні прямокутні бляшки, щоб потім нагодувати усіх домашніх, сусідів і ще нам "до міста" передати. В того хліба був неповторний аромат...уммм...а в поєднанні з домашнім маслом виходив такий шедевр, що найдорожчі ресторани далеко сховаються! В прабабусі для хліба був п'єц - розкіш, яку я у своїй римській квартирі дозволити не можу, тому й пристосувала рецепт до звичайної духовки. І хоч мій любий чоловік подарував мені хлібопічку і планетарний міксер, все ж тісто на хліб замішую завжди руками - чомусь, саме тоді він виходить по-особливому смачний :-)
Для домашнього хліба потрібно (зі вказаних інгредієнтів вийде велика хлібина):
Після "багатих" українських супів італійський мінестроне якось не дуже мені полюбився. Ніяк не могла звикнути до тої аж занадто простої овочевої зупки без нашої традиційної смаженої цибульки з морквою. Але так було до того, поки я не спробувала мінестроне моєї свекрухи. Виявляється, я просто неправильно готувала цю страву! Мій мінестроне у порівнянні з її стравою - то (як каже один мій знайомий) дві великі різниці :-) До вашої уваги один з моїх улюблених супчиків, який, до речі, ще й надзвичайно корисний - "вітамінна бомба" (так його називає мій чоловік). А готувати його надзвичайно легко і швидко. Смачного!
Мати вдома місячне немовлятко - величезна радість! Так і хочеться постійно його тримати на руках і милуватись таким маленьким чудом. Але апетит в моїх хлопців (чоловіка і старшого синочка) ніхто не відміняв :-) Готувати щось вишукане і "часозаймаюче" для мене тепер справжня розкіш, тому усі швидкі рецепти зараз в мене на вагу золота :-) Вчора мій першокласник Алессіо після школи ходив на танці, а потім суперголодний повернувся додому і почав просити піцу. І не будь - яку куплену, а домашню. Добре, що в мене на такий випадок є один "чарівний" рецепт піци без дріжджів, яку досить замісити і можна відразу пекти, не чекаючи годинами, поки тісто підросте. Тісто виходить тоненьке і дуже смачне, схвалено нашим татом - італійцем (який зазвичай признає лише класичну дріжджову піцу). На замішування потрібно не більше 5 хвилин. Спробуйте :-)
Якщо ж ваша душа бажає класичної дріжджової піци рецепт тут
Якщо ж ваша душа бажає класичної дріжджової піци рецепт тут
Для піци без дріжджів потрібно:
четвер, 21 вересня 2017 р.
Макарони з соусом з болгарського перцю і баклажанів (Pasta con crema di peperoni e melanzane)
Якось, по дорозі на роботу, мій чоловік випадково запримітив місцеву фруктово - овочеву ярмарку. Туди час від часу тутешні фермери і городники звозять свою продукцію. От і повіз мене Роберто туди "на розвідку" :-) Скільки ж там всього цікавого і для Італії рідкісного! Там і буряки ще з гичкою (для Риму то рідкість, бо найчастіше продають вже варені і почищені буряки у вакуумній упаковці), і румбамбар, і редька, і хрін - як до мами на город потрапила :-) Єдина незручність - купувати потрібно цілим ящиком. Так минулих вихідний ми й повернулись додому з ящиком баклажанів, болгарського перцю і помідорів. Закрутки в нашій сім'ї завжди робить моя мама, я ж більше "виступаю" по соусах, які потім порційно заморожую в морозилці. Думали ми, що б то такого приготувати з наших овочевих покупок, а потім Роберто згадав про соус, який йому в дитинстві готувала його бабуся Амалія. Яка ж то смакота вийшла, до того ж смак нагадує мені мою улюблену баклажанну ікру. Добре, що морозилка велика, бо з куплених овочів у нас вийшло майже 60 порцій соусу - тепер, як каже Роберто, з голоду не помремо :-) Смачного!
Для соусу потрібно:
Як же я люблю рогалики... всякі: дріжджові, пісочні, з начинкою і без, солоні, солодкі. А ще жити не можу без сухофруктів! Завжди тримаю вдома запаси чорносливу і кураги. От і вчора так захотілось чогось солодкого з сухофрукатами. Як завжди за рецептом "полізла" до своєї "кулінарної Біблії" - бабусиного записника. Там і знайшла цю смакоту - пісочні рогалики від пані Аліни. Пані Аліна - полячка, з якою колись товаришувала бабуся. Вони з бабусею часто їздили одна до одної в гості і обмінювались не лише подарунками, а й рецептами. Ще з дитинства обожнюю польську випічку. Сьогодні мої хлопці питимуть чай з польськими рогаликами :-) Усім смачного!
Для пісочних рогаликів потрібно:
Що буде, якщо українська теща з італійським зятем почнуть разом куховарити? В нашому випадку вийшли надзвичайно апетитні пельмені :-) Роберто місив тісто за родинним італійським рецептом, мама ж приготувала традиційну "нашу" начинку. То було настільки смачно, що словами не описати! Вийшли такі - собі "міжнародні" пельмені, які ми смакували з топленим маслом. Buon appetito і смачного :-)
Для пельменів по-італійськи потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons