Рецептів випічки у бабусиному записнику так багато, що і року не вистачить, щоб усі перепробувати! Недавно, гортаючи бабусині кулінарні "манускрипти" натрапила на рецепт пісочного пирога з горіховою начинкою і відразу пригадала ту смакоту... Я завжди любила солодощі з горіхами, але в цьому рецепті вони так влучно і смачно поєднуються з білками, що пиріг просто тане в роті. Бабуся завжди пекла здоровенну порцію, якої вистачало на всіх дітей, внуків та ще й наших друзів :-) Я ж для своєї невеликої кухні і духовки розрахувала інгредієнти для форми 22см в діаметрі - на наступний раз буду пекти подвійну порцію, бо пиріг розлетівся миттєво :-) Спробуйте, не пошкодуєте!
Для пирога з горіхами потрібно:
Мабуть, "фірмовий" м'ятний сироп мого чоловіка багатьом прийшовся до смаку, бо після нього чимало читачок і читачів блогу просили поділитись рецептами інших сиропів :-) Роберто так від того зрадів, що сьогодні зранку взявся за приготування шоколадного варіанту - мого улюбленого. Обожнюю його з холодним молоком, а ще часто поливаю ним домашнє морозиво, вафлі, налисники з солодкими начинками: він додасть смачних шоколадних ноток будь - якому десерту. Усім любителям шоколаду, сиропів, коктейлів і десертів присвячується :-) А Роберто всім передає великий привіт!
Цю запіканку часто готує сестра моєї мами - Ліля. Обожнюю той ніжний сирний десерт з горнятком чаю! Оскільки будинок Лілі знаходиться за 5 хвилин від школи (де працює моя мама), університету (де працювала я) і дому нашої бабусі, ми майже щодня збирались в маминої сестри на чай, а вона завжди пекла якийсь смаколик. Тепер з Риму не поїдеш просто на чай до Тернополя, але кожного літа, коли ми гостюєм в Україні, Ліля неодмінно пече для нас мою улюблену сирну запікану. Я ж взяла в неї рецепт і тішу своїх хлопців цією смакотою :-) Спробуйте - готувати її одне задоволення, а ще вона дуже подобається діткам.
Щось потягнуло мене на класику... Мабуть, на те вона і класика, що ніколи не проїдається і вже давно знайшла мільйони пошановувачів по всьому світу. Цю страву в нашій сім'ї зазвичай готує мій чоловік, і для нього (як і для більшості італійців) її приготування - справжній культ: для спагетті карбонара Роберто принципово додає лише гванчале (сирокопчена свиняча щоковина - найніжніша і найароматніша частина свинини) і тертий сир пекоріно романо (приготований з овечого молока). Я ж шукала варіант цієї страви, який би підійшов і для інших країн, де важко, або й неможливо знайти ці два традиційні італійські інгредієнти. Справа в тому, що ми щоліта їздимо до Тернополя і на Мальту і так хотілось приготувати рідним щось смачне "заморське". Сьогодні поділюсь своїм спрощеним і "адаптованим" варіантом спагетті карбонара. Результат виходить нічим не гірший за оригінальну страву (підтверджено Роберто :-)))) Спробуйте і нехай ця смакота принесе трішки теплого італійського сонця на вашу кухню. Buon appetito!
З усіх сухофруктів найбільше я люблю фініки. Часто додаю їх і до десертів чи пирогів (так можна суттєво зменшити кількість цукру у випічці, оскільки фініки вже самі по собі досить солодкі). А ще вони дуже корисні. Моя сім'я вже давно звикла снідати горнятком чаю з молоком і скибочкою якогось кексу (або чамбеллоне, як кажуть італійці), тому за роки у мене назбиралось чимало рецептів різноманітних кексів. І фініковий - один з наших улюбленців. Готується дуже легко, а на смак досить незвичайний і оригінальний. Спробуйте :-)
Для кексу з фініками потрібно:
Як же я люблю літо і період пікніків на природі - тепло, сонечко, хороша компанія, гриль... хіба потрібно більше для чудового відпочинку :-) Сьогодні поділюсь "фірмовим" рецептом нашого друга Армандо (він в нашій компанії "король їжі на природі"). Ці грінки з трьома різними кремами - намазками першими "розлітаються" зі столу. Приготуйте креми заздалегідь вдома, а потім уже на пікніку підсмажте на грилі скибочки хліба і і смакуйте :-) Хоча, для цієї смакоти зовсім і не обов'зково їхати кудись до лісу, чи до річки: їх можна спокійнісінько приготувати вдома і без грилю, у звичайній духовці - вийде така ж смакота!
Коли на дворі стає спекотніше, кожен втамовує спрагу як може: хто морозивом, а хто улюбленими освіжаючими напоями. Для мого чоловіка літом немає нічого смачнішого за холодне молоко з додаванням різних сиропів, які він невтомно готує сам. На одній з кухонних полиць у нас вже назбиралась чимала "сиропна" колекція :-) Вчора Роберто "обсмикав" м'ятний кущ, що розрісся у нас на половину балкона і приготував ароматний і такий по-літньому яскравий м'ятний сироп. Тож, сьогодні зранку мої хлопці смакували своїм улюбленим м'ятним молоком, а я обожнюю додавати такий сироп до чаю :-)
Для сиропу з м'яти портібно:
Передісторію до сьогоднішнього рецепту розпочну з ліричного відступу : мій 5 - річний синочок ходить на заняття з ритміки. І поки їхня група з 6 діток танцює, співає і грає на музичних інструментах, ми (батьки) чекаємо у вестибюлі. Цікаво, що група у нас інтернаціональна: мій Алессіо (наполовину українець), 3 італійських дівчаток, китаєць і дівчинка, в якої мама - американка. Заняття триває півтора години, тож у батьків є вдосталь часу, щоб наговоритись на різні теми :-) Мама - китайка постійно з кимось говорить по телефону, італійки зазвичай скаржаться на ціни (то вони просто в Україні не пробували пожити), а у мене, чомусь, дружба найбільше зав'язалась саме з американською мамою Ніколь. Є в неї одне хоббі (чи то, навіть не хоббі, а таки кредо життя) - вона готує усі страви без солі і цукру. Ну без солі я може й прожила б якось, а от без цукру! Тому, завжди скептично ставилась до її переконань, доки вона не пригостила мене своїм "безцукровим" банановим кексом: і то виявилась справжня смакота! До того ж їсти такий кекс можна без обмежень і зі спокійною душею, бо він не тільки смачний, а ще й корисний. Тепер часто печу цей хлібець і для своєї родини, і навіть моя дитина з задоволенням ним ласує :-)
Для бананового кексу без цукру потрібно:
Тішусь - ненатішусь, як мала дитина :-) А все тому, що про "Італійські голубці" написали статтю в одній з газет мого рідного Тернополя! Найбільшим сюрпризом то стало для моїх мами і бабусі, які до останнього нічого не знали :-) А ще чоловік Роберто щасливими очима розглядав друковане видання, хоча нічого з написаного українською не зрозумів і довелось все йому перекладати. Дякую усім читачам моїх "голубців" за підтримку, хороші слова і за те, що ви є! Буду і далі з радістю ділитись своїми кулінарними пригодами і експериментами. А якщо у вас є якісь поради чи зауваження, дайте знати - з задоволенням прислухаюсь :-) Бажаю всім смачних теплих і сонячних днів!
Кому цікаво - ось Електронна версія статті з газети
А внизу - друкований варіант :-)
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons