Тішусь - ненатішусь, як мала дитина :-) А все тому, що про "Італійські голубці" написали статтю в одній з газет мого рідного Тернополя! Найбільшим сюрпризом то стало для моїх мами і бабусі, які до останнього нічого не знали :-) А ще чоловік Роберто щасливими очима розглядав друковане видання, хоча нічого з написаного українською не зрозумів і довелось все йому перекладати. Дякую усім читачам моїх "голубців" за підтримку, хороші слова і за те, що ви є! Буду і далі з радістю ділитись своїми кулінарними пригодами і експериментами. А якщо у вас є якісь поради чи зауваження, дайте знати - з задоволенням прислухаюсь :-) Бажаю всім смачних теплих і сонячних днів!
Кому цікаво - ось Електронна версія статті з газети
А внизу - друкований варіант :-)
понеділок, 29 травня 2017 р.
Різотто з цукині і маскарпоне (Risotto zucchine e mascarpone)
Я - страшний любитель кабачків і цукині, а ще просто обожнюю різотто різних видів. Тому, коли наші друзі Марко і Елізабетта запросили нас до себе на обід і "на перше" подали рис з цукині, мене не треба було довго вмовляти з'їсти добавку :-) Різотто було дуже ніжне, делікатний смак цукині доповнювала пікантність ковбасок для грилю, а завдяки маскарпоне страва просто танула в роті! Нарешті розпочався сезон цукині - потіште себе і своїх рідних цією смакотою :-) До того ж, готувати її дуже легко і швидко.
Для різотто з цукині і маскарпоне потрібно:
Кекс "Зебра" вже так давно багатьом полюбився, що став, як борщ: у кожної господині свій рецепт. Гадки не маю, яка мудра нація вперше спекла цей ''смугастий'' пиріг, але тепер його з задоволенням смакують мільйони солодкоїжок по всьому світу. І не дивно, адже хто залишиться байдужим перед такою красивою і апетитною випічкою! Я завжди печу "Зебру" по маминому рецепту - кекс дуже легко і швидко готується, виходить ніжним, в міру солодким і завжди вдається. А ще одним плюсом маминого варіанту є те, що до складу входить не масло, а олія. Ще з дитинства обожнюю цей пиріг зі склянкою холодного молока. Якщо хочете чогось солоденького, легкого і красивого - цей рецепт для вас :-)
Шоколадне морозиво завжди було моїм улюбленим :-) Пам'ятаю, ще в далекому дитинстві мама давала мені 20 копійок і я, щаслива - прещаслива, бігла в найближчий продуктовий магазин "Темп", щоб купити ту райську насолоду під назвою "Шоколадний пломбір у вафельному стаканчику"! Хто тоді звертав увагу на те, що морозиво продавалось без упаковки, вафельні стаканчики часто склеювались у ящику між собою і рідко-коли були хрумкими... головне, що пломбір всередині був смачнююююючий! Тепер такого немає... Скільки не перепробувала, а ніяк не могла знайти саме того смаку і консистенції. А потім рецепт сам знайшовся в інструкції до морозивниці (яку чоловік подарував мені на День народження) :-) Морозиво і справді дуже нагадує саме те, з дитинства. Ще й готується легко і з простих, а головне НАТУРАЛЬНИХ складників. Робити його можна як у морозивниці, так і без неї. Спробуйте і смачного!
пʼятниця, 19 травня 2017 р.
Овочевий гарнір з моркви, горошку і кукурудзи (Contorno di carote, piselli e mais)
Вчора на вечерю так захотілось чогось яскравого, легкого і корисного... Роберто запік в духовці рибу і до неї не вистачало лише гарніру. Звичний салат з огірків і помідорів вже давно проївся, страви з картоплі зовсім не асоціювались з легким романтичним настроєм, а душа гурмана вимагала чогось нового - зі мною таке часто буває :-) Ідея знайшлась в кулінарному журналі: по - літньому яскравий овочевий гарнір дивився на мене з фото і від нього так і віяло легкістю! А як він чудово поєднався з печеною рибою - краще і не придумаєш :-) Смачного!
Вчора мої хлопці посадили мене перед телевізором, а самі закрились на кухні і наказали мені ні в якому разі туди не заходити - там вони готували мені сюрприз до Дня матері :-) По аромату ваніліну і лимона, що заповнили всю квартиру я здогадалась, що сюрприз буде солодким, і моя душа солодкоїжки "танцювала" від щастя! (А нудна практична сторона мого характеру вже подумки відмивала всю кухню після приготування "сюрпризу": мої хлопці люблять готувати, але частенько забувають після себе потім прибрати). Та, коли мої джентельмени принесли мені свій шедевр - подарунок, (та ще й кухню всю відмили), я втратила дар мови! Навіть уявити не могла, що вони приготують таку СМАААААААКОТУ. Та ще й пофотографували весь процес для блогу! Ну, просто не можу не похвалитись і не поділитись рецептом - до вашої уваги "Зелений торт зі шматочками шоколаду" від моїх Роберто і Алессіо :-)
Я до минулого понеділка вважала вафельницю (ту, на якій готують вафельні трубочки) геніальним радянським винаходом, поки не побачила її на кухні в моєї знайомої італійки Луізи! Виявляється, і в Італії (а саме в області Абруццо) готують дуже смачні вафлі. Луіза пообіцяла мені, що пошукає рецепт в своєму записнику. Ну, подумала я, пообіцяла та й забуде і доведеться мені самій шукати, як то ті італійські коржики готувати. Але вечером Луіза принесла мені ''наглядний приклад'' - вона спеціально для мене напекла смачнючих лимонних вафель! (Ну і рецепт на клаптику паперу написала :-) Яка ж то смакота ... лимонний смак в поєднанні з ванільним ароматом ... Ми так всю порцію відразу і з'їли. Після того я спробувала приготувати такі ж вафлі з апельсиновою цедрою та мигдальною есенцією - теж вийшло дуже смачно. Мабуть, треба частіше ходити на кухню до знайомих, може ще щось нове для себе відкрию, а потім і з вами поділюсь :-)
В суботу ходили ми на перше причастя до донечки наших кумів. Після церкви святкування перейшло до затишного ресторану на березі озера. Скільки ж там було смакоти!!! Мені б вистачило одних закусок, а після них ще були 2 перші страви, 2 другі і десерти, десерти :-))))) Мабуть, почну з закусок - серед різних срав на столі красувалась ось така фокачча з цибулею і беконом. Мене в ній вразило тісто - надзвичайно ніжне і м'яке (потім я випитала секрет - воно було приготоване на картопляному пюре), а ще смачнюча начинка: злегка припечена цибулька, яка зовсім не мала сильного цибулевого запаху і смаку, а навпаки була дуже ніжною і делікатною, а всю цю смакову симфонію довершував аромат бекону. Уммммм... не дивно, що фокачча зникла зі стола майже миттєво! Рецепт я випитала там же в ресторані (як кажуть, не відходячи від каси). Радо поділюсь ним зі всіма :-)
Моя свекруха народилась на Мальті. На тому крихітному, але такому прекрасному острові досі живуть її сестри з дітьми, внуками і правнуками. Ми ж кожного літа їздимо до них в гості. І, окрім унікальних історичних пам'яток (на які Мальта просто багатюща) і райської природи, щоразу відкриваємо для себе нові місцеві смаколики. Деякі тамтешні страви нам настільки полюбились, що мальтійські тітки мого чоловіка вже традиційно готують їх для нас, коли ми в них гостюємо. Без мальтійських пампухів з полуничним повидлом не обходиться жоден сніданок! Ті м'які солодкі клубочки настільки смачні, що важко зупинитись і не з'їсти всі відразу. Готувати мальтійські пончики мене навчила племінниця моєї свекрухи Четтіна. Тепер ми частенько і вдома тішимо себе тими смаколиками. І, хоча, світ здається таким великим і різнобарвним, насправді щось схоже є в кожній культурі і країні: мальтійські пампухи дуже нагадують мені бабусині, і через те, я люблю їх ще більше!
Для мальтійських пончиків з варенням потрібно:
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons