В суботу ходили ми на перше причастя до донечки наших кумів. Після церкви святкування перейшло до затишного ресторану на березі озера. Скільки ж там було смакоти!!! Мені б вистачило одних закусок, а після них ще були 2 перші страви, 2 другі і десерти, десерти :-))))) Мабуть, почну з закусок - серед різних срав на столі красувалась ось така фокачча з цибулею і беконом. Мене в ній вразило тісто - надзвичайно ніжне і м'яке (потім я випитала секрет - воно було приготоване на картопляному пюре), а ще смачнюча начинка: злегка припечена цибулька, яка зовсім не мала сильного цибулевого запаху і смаку, а навпаки була дуже ніжною і делікатною, а всю цю смакову симфонію довершував аромат бекону. Уммммм... не дивно, що фокачча зникла зі стола майже миттєво! Рецепт я випитала там же в ресторані (як кажуть, не відходячи від каси). Радо поділюсь ним зі всіма :-)
Моя свекруха народилась на Мальті. На тому крихітному, але такому прекрасному острові досі живуть її сестри з дітьми, внуками і правнуками. Ми ж кожного літа їздимо до них в гості. І, окрім унікальних історичних пам'яток (на які Мальта просто багатюща) і райської природи, щоразу відкриваємо для себе нові місцеві смаколики. Деякі тамтешні страви нам настільки полюбились, що мальтійські тітки мого чоловіка вже традиційно готують їх для нас, коли ми в них гостюємо. Без мальтійських пампухів з полуничним повидлом не обходиться жоден сніданок! Ті м'які солодкі клубочки настільки смачні, що важко зупинитись і не з'їсти всі відразу. Готувати мальтійські пончики мене навчила племінниця моєї свекрухи Четтіна. Тепер ми частенько і вдома тішимо себе тими смаколиками. І, хоча, світ здається таким великим і різнобарвним, насправді щось схоже є в кожній культурі і країні: мальтійські пампухи дуже нагадують мені бабусині, і через те, я люблю їх ще більше!
Для мальтійських пончиків з варенням потрібно:
В бабусиному записнику є багато рецептів різних пирогів і завиванців. Просто наша сім'я солодкоїжок дуже любить дріжджову випічку, а бабуся Марія завжди готова нас побалувати чимось новим, пухкеньким та ще й з начинкою :-) Завиванець з маком і родзинками пречудово смакує зі склянкою молока або горнятком ароматного чаю. А назву "Четвірочка" ми колись давно вигадали самі - пиріг складається з 4-ох завиванців, які потім формують один високий солодкий хлібець. Випічка виходить настільки ароматною і ніжною, що рука так і тягнеться за наступним шматочком! А його цікавий вигляд завжди милує око :-) До речі, готовий завиванець я нарізаю на порційні шматочки і заморожую, а потім досить розігріти в духовці і будете мати свіжу випічку до сніданку.
понеділок, 24 квітня 2017 р.
Курячі фрикадельки, запечені з гарбузом (Polpette di pollo con zucca)
Таки корисно інколи проводити ревізію в холодидьнику - стільки цікавого можна знайти :-) От я, наприклад, зовсім забула, що в мене в морозилці вже давненько залежався морожений гарбуз. А ще курячий фарш, який я для чогось купила, а потім ніяк не могла придумати, що б то з нього такого цікавого ''зліпити''. Ідея знайшлась в книзі з нашої місцевої бібліотеки (крім художньої літератури і дитячих книжок, я завжди люблю прихопити ще щось з розділу кулінарії). Цього разу на одній з бібліотечних полиць я побачила не просто книжку, а чудо - ВЕЛИКУ ЕНЦИКЛОПЕДІЮ ФРИКАДЕЛЬОК!!! Скільки ж там смакоти і оригінальності - фрикадельки з м'яса, овочеві, рибні, з круп і навіть солодкі! Обов'язково все приготую, продегустую і поділюсь рецептами :-) Вчора спробували перший рецепт - курячі фрикадельки, запечені в духовці з гарбузом, які ми ''за обидві щоки'' змолотили за лічені хвилини. Всім пошановувачам фрикадельок сердечно рекомендую :-)
Для курячих фрикадельок, запечених з гарбузом потрібно:
Мали ми на свята багатенько гостей, та ще й таких, що приїхали до нас зі своїми пляцками! Такої смакоти нам понавозили, що неможливо про все відразу написати. Тому, почну з сирника, який мене просто полонив :-) Хто читає мій блог, знає про мою особливу любов до сирників. Здавалось, вже стільки різних перепробувала, а от моркв'яного ще не їла! І ніколи б не подумала, що морква і сир так смачно поєднуються і надають надзвичайно яскравого кольору. До речі, якби не сказали, що всередині є морква, ніколи в житті б не здогадалась. Смачно, корисно, яскраво та ще й дуже легко готувати. Чудово смакує з кавою, чаєм, або й без них!
Страви з майонезом моя сім'я не їсть майже ніколи. Якось вже давно звикли до салатів, заправлених олією. Але для маминого весняного салату завжди робимо виняток - мій чоловік його просто обожнює! Якось гостювали ми в моїх рідних в Тернополі на Великдень і на столі була ця страва: Роберто не тільки доїв усю тарілку, а й попросив маму приготувати салат наступного дня знову :-) Відтоді вже традиційно щороку готуємо його на Великдень. Салатик дуже легкий в приготуванні, по-весняному свіжий і яскравий, хоча і досить калорійний. Ну, раз на рік на свято можна собі і дозволити (так виправдовується мій чоловік і у випадку з цим салатом таки має рацію:-)). Радо поділюсь рецептом зі всіма любителями смачненького :-)
Щороку на Великдень намагаюсь приготувати щось нове, але є й такі страви, які вже давно стали традиційними для моєї сім'ї і без них, якось, навіть свято не свято - всеодно, що великодній кошик без крашанок :-) А, оскільки, ми поєднуємо українські традиції з італійськими, то і страви на Великдень у нас міжнародні :-) Тому, в чистий четвер я завжди з самого ранку замішую тісто на українську паску і печу традиційний італійський сирник (пастьєру). Чоловік же начиняє домашню ковбаску і готує свій "коронний" шоколадний лікер :-) Субота ж - день випікання касатьєлло (традиційного неаполітанського фаршированого хліба), італійської Коломби і бабусиного зайчика. Все це відбувається в проміжках між приготуванням салатів, закусок, канапок, малюванням крашанок, складанням кошика, прибиранням та іншими радісними передсвятковими клопотами :-) Сьогодні поділюсь рецептом бабусиного зайчика. Ще з дитинства обожнюю цю страву і можу їсти її кілограмами - як в холодному вигляді, так і в гарячому :-) Після весілля підсадила на цей "гастрономічний наркотик" і свого італійського чоловіка разом з його родичами! Просто повз таку ароматну смакоту неможливо пройти байдужим. Зайчик смачний в будь-яку пору року, але по-особливому, чомусь, смакує і пахне саме на Великдень :-) Спробуйте і всім веселих свят!
Щоб приготувати бабусин зайчик з фаршу потрібно:
Іноді по-доброму заздрю людям, які вміють відмовити собі в їжі і сидять на дієті. Бо в моєму випадку то просто неможливо. Можу відмовитись від всього, тільки не від смаколиків! Ну дуже люблю смачно поїсти і, нащастя, Бог послав мені ідеального чоловіка, який мою пристрасть до їжі розділяє зі мною на 200% :-) А, взагалі, моя дієта - їсти все, але потрохи і лише домашнього приготування. А ще багато рухатись, пити багато води, позитивно дивитись на речі і жити весело, тоді й кілограмів зайвих не буде. Особливо люблю поласувати пиріжками - тими, що завжди пече моя бабуся Марія. Для мене то, як райська насолода! Тісто виходить настільке пухке і ніжне, що його можна і не жувати :-) Бабуся має в своєму арсеналі безліч цікавих і смачнючих начинок, але моя улюблена - зелена цибулька, кріп, варене яйце і трішки рису. Бабусині пиріжки довго не черствіють, а зберігати їх найкраще в холодильнику в целофановому пакеті. Мій чоловік же готові пиріжки заморожує в морозилці, а потім розігріває в духовці і має на сніданок свіжу теплу випічку :-)
неділя, 2 квітня 2017 р.
Італійська великодня паска Коломба без дріжджів (Colomba di Pasqua senza lievito)
Ми, в нашій італо - українській сім'ї щороку святкуємо два Різдва і два Великодні, дотримуючись українських та італійських традицій. На український Великдень завжди печу нашу пасочку, а на італійський переважно купуємо готову Коломбу. Коли ж обидва Великодні співпадають, поєднуємо традиції обох народів одночасно :-) До того ж, родичі чоловіка вирішили зробити нам "сюрприз" і приїдуть на Великдень до нас (буде в нас гостей аж 12 щтук!). От я собі й подумала, що цікаво було б пригостити їх, окрім нашої пасочки, ще й їхньою домашньою Коломбою (як-то кажуть: не мала баба клопоту...). Проблема в тому, що справжню італійську паску випікають на дріжджах і зазвичай процес
замішування-приготування-випікання займає досить багато часу (щонайменше
12 годин). Мабуть, я до такого ще не доросла і не знаю, чи колись таки
наберусь терпіння і відваги за таке взятись :-) Тому, щоб не стояти день і ніч тільки за її приготуванням, я почала шукати ''спрощений'' варіант, який за смаком не поступався б класичнії випічці. Ідея знайшлась в пекарні, що під моїм домом. Вони щороку перед святами влаштовують дегустацію своїх пасок, і серед ним була Коломба ''Супер Спрінт'': смак як у класичної випічки, а консистенція: щось середнє між паскою і кексом. Рецепт я, звичайно, випитала і ''пробну'' Коломбу спекла :-) Чоловік з дитиною (а ще сусіди-неаполітанці і декілька колег Роберто) мій експеримент з'їли ''на ура'' і схвалили :-) А кекс і справді вийшов смачнючий, як класична Коломба, от тільки готується набагато легше і швидше. Здивую цього року своїх гостей :-)
Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons