четвер, 23 лютого 2017 р.
Домашні булочки для гамбургерів (Homemade hamburger buns)
Мої хлопці (як і я :-))))) дуже люблять гамбургери. Але, маючи мене - страшного противника різних фастфудів і готових котлет, вони вже звикли, що гамбургери, картоплю фрі, мілкшейки і наггетси ми готуємо завжди самі вдома. Слава Богу, мої ''гурмани'' ще ні разу не заперечували, а навпаки з задоволенням наминають всі мої домашні булки з котлетами. Я ж від того тільки рада, бо знаю як і з чого те все приготоване. Єдине, як кажуть мої хлопці, не вистачає нам корови на балконі - тоді б і мілкшейки були зі справжнього домашнього молока :-)))))) Сьогодні з радістю поділюсь своїм улюбленим рецептом булочок для гамбургерів. Готувати їх одне задоволення, а виходять булочки дуже м'які і апетитні. Потіште себе і своїх рідних :-) До речі, булочки можна заморозити, а потім розморозити і розігріти - вони стануть, як щойноспечені.
Щоб спекти домашні булочки для гамбургерів потрібно:
Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗
Тітка Джакоміна для мене, як друга свекруха. Оскільки всі родичі мого чоловіка живуть на півдні Італії в місті Барі, в Римі з італійських ''рідних'' в нас тільки сестра мого свекра. Вона мене й навчала азів італійської кулінарії, коли я тільки приїхала до цієї сонячної країни. А повчитись у тітки Джакоміни є чому: вона до пенсії працювала кухарем в одному з місцевих ресторанів. Лазанья була одним з моїх перших ''кулінарних здобутків'' :-) Відтак, інших рецептів цієї смакоти не шукала і вже ось скільки років готую по рецепту тітки Джакоміни. До речі, рецепт дуже простий і не вимагає тисячі різних інгредієнтів. Спробуйте :-)
Для класичної лазаньї потрібно:
вівторок, 14 лютого 2017 р.
Мигдальне печиво з білим шоколадом (Biscotti al cioccolato bianco)
Приїхали до нас в гості двоє друзів дитинства мого чоловіка (так склалось, що усі вони з міста Барі, але лише Джанні залишився в рідному місті, мій Роберто переїхав до Риму, а Нікола ще далі - до Мілану). Так і зустрічаються вони тепер лиш час від часу в гостях у одного з трьох. Цього разу приймали ми :-) Як то гарно зустріти давніх друзів, згадати цікаві пригоди з дитинства... А ще в нас вже давно склалась така-собі ''неписана'' традиція - коли хлопці їдути до нас, чи ми до них, дружина кожного готує якісь домашні солодощі (потім разом те все їмо з кавою). На цей раз Нікола привіз просто неперевершене мигдальне печиво зі шматочками білого шоколаду. Звичайно, воно першим зникло зі столу! Моя сім'я вимагала ще тих смаколиків, тож вчора ми напекли аж дві порції. Рецептом радо поділюсь зі всіма вами :-)
Коли чую фразу ''картопляне пюре'' відразу згадую свою свекруху. Справа в тому, що до кулінарії в неї немає особливої пристрасті. Але вона просто обожнює готувати картопляне пюре! От наварить здоровенну порцію, а потім намагається його ''прилаштувати'' в закуски, перші - другі страви і навіть в десерти! Виходить таке - собі безвідходне виробництво. (До речі, солодкий картопляний пиріг в неї виходить просто надзвичайний, обов'язково незабаром поділюсь рецептом). Але сьогодні мова не про десерти :-) Видно, під впливом свекрухи, ''переборщила'' минулого тижня і я з картопляним пюре, всього ми не подужали на обід, тому вирішила спекти картопляний кіш по рецепту моєї свекрухи. Смакота! Ситно, смачно і дуже легко.
До десерту Тірамісу в мене була любов з першого погляду (це, мабуть, єдиний конкурент, до якого мій чоловік мене не ревнує :-)))))) А минулого тижня Роберто взагалі влаштував мені ТАКИЙ сюрприз!!!! Він повів мене в кав'ярню, де проводили дегустацію різних Тірамісу :-) Звідки ж я могла знати, що буває стільки видів цього райського десерту. Так, одного разу нас пригостили полуничним Тірамісу, що для мене стало справжнім відкриттям. Але, коли на дегустації нам принесли до 20 різних видів цього смаколика, я просто втратила дар мови... навіть не знаю, який варіант був найсмачнішим: фісташковий, шоколадний, лимонний, брауні, гранатовий, з білим шоколадом, з лімончелло, яблучний, малиновий, сирний... Я собі пообіцяла, що навчусь готувати їх усі. Почали ми з Тірамісу з ананасами (вже давно лежала в мене в шухляді баночка з консервованими ананасами і нарешті дочекалась своєї смачної долі). Вийшла така ніжна смакота, що за два дні вся з'їлась (хоча торт був досить великим). Спробуйте, воно того варте :-)
Читайте цей рецепт також на нашому новому сайті 🠞 www.thesaporito.com 💗
Всі діти (та й дорослі) люблять ''похрустіти'' чіпсами. Моя дитина взагалі, якби могла, то тільки ними й харчувалась би! От і довелось мені шукати здорову заміну нездоровим снекам. Спочатку ми купували готові бананові чіпси в магазині, а коли на нашій кухні оселилось таке чудо техніки, як сушарка для овочів і фруктів, ми почали робити домашні бананові чіпси (домашні не тільки коштують значно менше, а й набагато корисніші і безпечніші - ви завжди знаєте, з чого і як вони приготовані). Готую відразу велику порцію, а потім зберігаємо корисні хрустики в герметичному лоточку. Дитина з радістю ними ласує, а ще ми їх додаємо до вівсянки і домашнього йогурту :-) Ну а готувати їх взагалі більш, ніж легко!
Для мене бабусина випічка особлива: чомусь, саме бабусині пироги пахнуть не лише ваніліном, а й безтурботним дитинством, свіжим літнім вітерцем і затишком. Ніколи не забуду, як дитиною ''крала'' в бабусі щойно спечені пиріжки (мені не дозволяли їсти гаряче тісто, щоб живіт не болів - треба було дочекатись, щоб вони хоч трішки вистигли), несла їх на вулицю і пригощала всіх дітей в дворі :-) А коли в нас пеклось щось з вишнями, для мене тоді було свято зі свят! Вчора згадався бабусин вишневий пиріг, ех, як жаль, що бабуся в Тернополі,а я аж в Римі... довелось самій пекти. Вийшла справжня смакота! (Хоча, в бабусі все-таки особливий виходить...)
Вчора читали ми з дитиною історію про Червону шапочку (зараз поясню, яке відношення має суп з фрикадельками до цієї казки :-))) Просто читаючи, згадалась мені улюблена тарілка мого дитинства з малюнком Червоної шапочки і вовка на дні (ех, цікаво де зараз та тарілка...). Без тої посудини я категорично відмовлялась їсти перші страви! Щоб хоч якось мене нагодувати ріденьким, мама завжди готувала щось оригінальне. От вчора в мене перед очима і постала улюблена тарілка з бульйоном і зеленими фрикадельками. Мушу сказати, ту страву я просто обожнювала і завжди просила добавки. Шкода, що аж тепер про неї згадала. Готуються фрикадельки дуже швидко і легко. А виходить справжня смакота - слово мого чоловіка!
Для бульйону з зеленими фрикадельками потрібно:
Поставили в нашому супермаркеті велику знижку на апельсини (за умови, якщо купити їх аж 5 кілограм). Ну, думаю що-що, а апельсинів забагато ніколи не буває - з'їмо всі і купила. Але, як виявилось, 50 апельсинів відразу - то таки трохи забагато :-)))) Ми вже їх і їли, і сік з них робили, а вчора вирішила залучити на допомогу і випічку. Вийшов дуже смачний вологий апельсиновий кекс. Чудово смакує з горнятком гарячого чаю. А кориця додає йому особливого аромату :-)
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Social Icons