Шоколад і полуниці... чи полуниці і шоколад... не знаю в якому порядку, але ці два інгредієнти разом творять справжні чудеса. Вони просто неперевершено доповнюють одне одного. А якщо ще додати шар ніжного ванільного пісочного тіста...уммм... слова тут важко підібрати...Тільки уявіть собі ванільну, таку приємно розсипчасту основу, яку покриває шоколадний крем з вираженим смаком і дуже ніжною консистенцією, а зверху примостилась майже невагома хмаринка з полуничок і білого шоколаду :-) Найважче тут втриматись і дочекатись, щоб пиріг застиг в холодильнику, ну хоча б зо 2 годинки. Мої хлопці ''вимагають'' високої основи, тому тісто я готую з усієї порції вказаних інгредієнтів, якщо хочете тоненького шару тіста, тоді готуйте половину порції. В будь - якому випадку буде дуже смачно :-)

Тісто (для високої основи, як на фото) Якщо хочете тоненьку основу, тоді готуйте половину порції тіста:

 Приготуйте тісто: перемішайте борошно з цукром, ваніліном, щіпкою солі і розпушувачем

Залишилось додати яйця і замісити тісто, що тримається купки. Готове тісто покладіть в холодильник на 30хв (поки готуватимете начинку)

Тепер черга шоколадного крему: перемішайте жовтки з крохмалем, борошном і цукром

Варіть на середньому вогні (постійно помішуючи) до загустіння. Готовий крем залиште до повного вистигання

Дістаньте тісто з холодильника, розкачайте його і викладіть в тортівицю з бортиком (бортик сформуйте досить високий), на тісто викладіть шоколадний крем (крем повинен діставати приблизно до 2/3 висоти бортика)

Випікайте 40-50хв при 180С. Потім готовий пиріг дістаньте з духовки і дайте йому повністю вистигнути

Поки пиріг стигне, приготуйте полуничний ганаш: полуниці перемеліть блендером і перемішайте їх з крохмалем

Викладіть ганаш поверх шоколадного крему (ось для чого потрібно було робити високий бортик :-). Готовий пиріг поставте в холодильник мінімум на 2 години

Якщо у вас в холодильнику є сметана і яйця, а десь в мисці залежались три яблука, то сміливо закачуйте рукави - я вам зараз розкажу як з того всього приготувати солодкий шедевр до чаю :-) Пиріг і справді готується з простих і ''незатійливих'' інгредієнтів, зате його смак простим аж ніяк не назвеш, то один з найсмачніших пирогів в моїй яблучній колекції! Сметанна заливка після випікання перетворюється на ніжний крем, який огортає яблучну кислинку, а родзинки і кориця дуже вдало збагачують смак. Найважче - втриматись і не почати їсти пиріг ще гарячим, він неодмінно повинен настоятись в холодильнику і набути потрібної ''охолодженої'' консистенції :-)

Приготуйте тісто: перемішайте разом борошно, розпушувач, ванілін і масло. Мають вийти крихти

Додайте цукор, яйця і замісіть тісто, зробіть з нього кульку і залиште її в холодильнику на 30 хвилин

Готовому пирогу обов'язково дайте повністю вистигнути і покладіть його хоча б на 2 години в холодильник. Смачного вам чаювання :-)

19 березня католицька церква присвятила святому Йосифу, а в Італії в цей день святкують ще й День батька. В школах і садочках дітки старанно готують своїм татусям подаруночки, зроблені власними руками, а ще тут є солодка традиція цього свята - символом Дня батька є дзепполе. Хоч назва і звучить дивно і дуже ''не по-нашому'', та такий десерт - то ніщо інше, як заварне тістечко з кремом і черешенькою або вишенькою зверху. Хоча ні, назвати дзепполе простим заварним тістечком буде дуже неправильно, бо то не звичайний десерт, а ціла традиція, яка ''живе'' в Італії вже багато століть. Перші дзепполе з'явились в Неаполі, а потім поширились по всій країні і ось вже скільки часу з року в рік традиційно 19 березня з'являються на прилавках пекарень, магазинів і на домашніх кухнях. Італійці й досі не можуть визначитись з історією походження цього десерту (одна з легенд стверджує, що святий Йосиф, щоб утримувати Марію і маленького Ісусика, окрім теслярства продавав власноруч приготовані смажені палянички, власне, досьогодні вуличні продавці смажених десертів вважають святого Йосифа своїм покровителем). Перші дзепполе були смаженими, але згодом з'явивася їх ''печений'' варіант (мій улюблений). Кожен регіон Італії з часом додав до традиійних дзепполе свою ''родзинку'' - в Римі часто можна зустріти заварні тістечка з кремом всередині (Bignè di San Giuseppe), на Сіцилії в тісто додають рисове борошно і поливають десерт апельсиновим медом, в деяких місцевостях Калабрії начинкою для дзепполе є рікотта, дехто до класичного заварного крему додає шоколад. Та всю цю безліч варіантів характеризує неймовірне поєдняння нейтральної за смаком (але ідеальної за консистенцією) заварної основи, ніжного солодкого крему і вишневої кислинки.

Приготуйте заварне тісто: в каструлю покладіть масло, долийте воду і олію. Доведіть до кипіння (масло повинно повністю розчинитись)

Як тільки суміш почне кипіти, відразу досипте борошно, швиденько перемішайте, щоб маса була однорідною і відставала від стінок каструлі. Зніміть з вогню

Дайте вистигнути  5 хвилин. Потім додайте яйця і соду, гарно усе перемішайте, щоб вийшло однорідне тісто (воно буде досить липке)

Покладіть тісто в кондитерський мішечок і повитискайте колечка (викладайте їх на деко, застелене пекарським папером на відстані одне від одного)

Поки заварні колечка стигнуть, приготуйте крем: перемішайте жовтки з цукром, ваніліном і крохмалем (або борошном)

Додайте молоко (і за бажанням, лімончелло) і варіть на середньоиу вогні до загустіння. Потім залиште крем вистигнути (накривши його харчовою плівкою або кришкою, щоб на поверхні не утворилась тверда скоринка)

За допомогою кондитерського мішечка витисніть крем поверх заварних колечок (не забудьте заповнити кремом дірочку всередині колечка, тоді тістечко буде і всередині з кремом)

На крем покладіть вишеньку, посипте тістечка цукровою пудрою і смакуйте :-) Дякую, що завітали!

Пам'ятаю, як через декілька днів після мого переїзду до Італії, чоловікова тітка запросила нас до себе на обід. Хоч нас-гостей було всього двоє (я і мій Роберто :-), тітка Джакоміна, як завжди в своєму репертуарі наготувала їжі для цілої роти солдат. Готує вона дивовижно, тож мені хотілось спробувати все і відразу - і домашню пасту з соковитим рагу, і м'ясні рулетики з родзинками і кедровими горішками всередині, і картопляні крокети, а ще мені надзвичайно сподобався салат. Я поняття не мала з якого овоча він приготований, але той хрумкий овоч був дуже приємним на смак, таким легким із ледь вловимим присмаком анісу. Таким було моє перше знайомство з фенхелем :-) З того часу я його обожнюю в будь - якому вигляді: сирим в салаті, запеченим під тонким шаром хлібних сухарів, в смачній заливці з соусу Бешамель, а ще часто готую з нього смачнючий крем - суп. Про суп сьогодні й піде ''смачна'' розмова :-) Усім любителям страв з фенхелю присвячується 💓

Залийте усе водою, щоб вона покрила овочі. Посоліть, поперчіть і варіть до готовності

Потім перемеліть все блендером до однорідної консистенції. Додайте каррі, паприку, молоко і доведіть до кипіння

Ніжна смакота готова. Найбільше люблю такий суп з грінками, або шматочками підсмаженого бекону :-)

Цей пиріг (вірніше, його рецепт) моя бабуся привезла з Києва. Все було ще в далеких 80-х роках, коли кондитери з усіх куточків України могли взяти участь в солодкому конкурсі - то був такий - собі радянський "мастер-шеф", тільки по телевізору його не показували і участь могли приймати лише "дипломовані" кондитери. Досі пам'ятаю, як тішилась бабуся, коли її разом з іншими дівчатами з кондитерського цеху запросили на те змагання :-) Ну, жінки є жінки (як казав мій дідусь Петро), окрім "технічних" приготувань до конкурсу (пошуку нових до того небачених рецептів, вправляння в оформленні, виліплюванні з мастики, замішуванні і збиванні) кожна з учасниць хотіла ще й виглядати найкраще. Моя бабуся тоді відважилась на відчайдушний для неї вчинок - придбала собі паруку! І, хоч Бог подарував їй надзвичайно красиві і густі каштанового відтінку коси, які так красиво в'ються і виблискують на сонці, мода взяла своє :-) Ще звечора бабуся приготувала усі необхідні для подорожі і конкурсу пакунки, а паруку (щоб не пом'ялась) залишила на столі. Потіг вирушав з Тернополя рано - вранці, тож мене малу не будили. І ото встаю я зранку і що бачу на столі... бабусину паруку! Саме ту, яку вона так довго відважувалась купити, так дбайливо загорнула в пакет, а потім успішно забула вдома :-) Я була зовсім маленькою і не зовсім зрозуміла призначення того "модного гаджета", скільки сміху було потім, коли я на всю хату кричала: "Мама, бабуся голову забула!!!" Конкурс виграв кондитерський цех з Харкова, а бабуся зі своїми дівчатами - кондитерами зайняли поважне третє місце. Скільки ж нових солодких рецептів тоді з'явилось в її зошиті! І все таке - розтаке, смачнюче і дуже для тих часів незвичайне. Манний сирник (про який сьогодні і йде мова) був представлений дівчатами з Чернівців, він ще тоді в 80-х став моїм фаворитом. Я тут, в Римі печу його з рікоттою, бабуся ж незмінно використовує оригінальний рецепт з домашнім сиром, обидва варіанти смачні до нестями :-) Дуже люблю пироги з кремовою начинкою, а оте поєдняння з гірким шоколадом, який прикрашає верх смаколика, прото божественне...  

Дивіться також наш відео-рецепт приготування цього пирога:
Підписуйтесь на наш канал (тут), щоб не пропустити жодного рецепта :-) Дякую 💓

Для, тіста покладіть разом борошно,сіль, цукор і масло. Перемішайте руками до утворення крихт

Долийте холодну воду і замісіть тісто, що тримається купки. Поставте його в холодильник на 30 хвилин

Досипте в нього манну крупу і цукор. Варіть на середньому вогні (постійно помішуючи до загустіння - суміш повинна відставати від стінок каструлі). Потім дайте каші трохи охолонути

Нагрійте духовку до 180С і випікайте сирник впродовж 1 години (в режимі верх і низ) і ще 20 хвилин (тільки низ)

Дайте сирнику повністю вистигнути і залиште ще в холодильнику принаймі на годинку. Смачного :-)