Ця історія про те, як в Тамари вкрали сирник... цілісінький щойно спечений сирник... і прямо з підвіконня! Хоча ні, почну не з сирника, а зі слів Тамариної бабусі: '' Томочка, послухай мене, старшу жінку з життєвим досвідом. Нащо тобі та ''бухалтерія'', йди вчитись на повара. В повара завжди буде що поїсти і чим сім'ю нагодувати''. Тамара, чомусь, ще зі школи уявляла себе бухгалтером: такою серйозною жінкою в модних окулярах зі стопкою паперів, морем цифр і великою відповідальністю. Але бабуся не відступала, назбирала Тамарі велику колекцію кулінарних журналів і повільно, але впевнено звела внучку з ''бухгалтерської дороги'' в кулінарний бік - так Томочка стала дипломованим кухарем - кондитером і щасливо працювала в одному з місцевих ресторанів. Бабуся мала рацію: вдома в дівчини завжди було щось смачненьке, от тільки так хотілось нагодувати тими смаколиками не тільки бабусю, батьків і молодшого брата, а ще й для когось романтичну вечерю приготувати. Ні, з залицяльниками в Тамари ніколи проблем не було. Але всі їй були ''якісь не такі''. Ну от, наприклад, сісуд Микола з 4 поверху зовсім не мав смаку до одягу: ну як можна носити ту огидну світло зелену сорочку. А Тарас - офіціант з ресторану, де працювала Тамара: ніби й нормальний, симпатичний хлопець, але оте його кучеряве волосся... перебирала харчами Тамара. ''Ні, я буду чекати свого принца: красивого, високого, розумного і багатого!'' записала вона ті чотири ознаки майбутнього судженого на папірці, заховала його в шухляду і пішла місити тісто на сирник. То був новий кулінарний винахід Тамари - сирник з рисом, таке собі два в одному: запіканка і пиріг, ще й з цукатами, цедрою і корицею. Готовий сирник господиня поставила на кухонне підвіконня (жила Тамара на першому поверсі і кухонне підвіконня було її улюбленим місцем для ''вистигання'' готових страв). А через 10 хвилин сирник зник! Разом з новою тортівницею, яку Тамара з тижні чекала аж з далекого Китаю. ''Цирк на дроті'', подумала Тамара і в пошуках злодія висунула голову у вікно. Під під'їздом бігав Михайло Іванович (так звали собаку, яка вже надцять років жила біля Тамариного будинку), пес крутив язиком і вдоволено облизувався. ''Ну що, Михайло, на солодке тебе потягнуло? Вже котлети і ковбаса тобі не подобаються! То хоч тортівницю нову назад віддай'', вела розмову з псом Тамара. Михайло Іванович подивився на неї своїми сонними очима,  оглянувся назад, гавкнув і десь собі побіг. А зранку Тамара знайшла на підвіконні свою тортівницю! Чистісіньку, а всередині була шоколадка і записка: ''Вибач, що не встиг врятувати твій пиріг. То підлітки з сусіднього дому так невдало пожартували... Тортівницю доставляю назад цілою і непошкодженою. Шоколадка тобі для підняття настрою і ще запрошую завтра на горнятко кави. Чекатиму в 5 годині під під'їздом. Надіюсь, прийдеш. Іван''. За одну секунду Тамара перебрала в пам'яті всіх знайомих і незнайомих Іванів: ні, Іван дядька Павла ніколи б не пішов на такий героїчний вчинок з порятунком китайської тортівниці, Ванька - сторож з роботи живе в іншому кінці міста... Тамарина гордість казала їй навіть не думати йти на зустріч з невідомо ким, але жіноча цікавість змусила в 4 годині вже бути одягненою, підмальованою і краєчком ока (заховавшись за фіранкою) заглядати у вікно, щоб побачити того інтригуючого кавалера. Через деякий час з будинку навпроти вийшов молодий чоловік середнього зросту, з невеликою залисиною, букетом троянд і попрямував прямісінько до Тамариного під'їзду. ''Красивого, високого, розумного і багатого...'' крутився в голові дівчини список обов'язкових рис її майбутнього принца. ''Ну нічого, поп'ю кави, порозмовляємо та й все'', подумала Тамара і, як годиться поважаючій себе дівчині вийшла з дому на 15 хвилин пізніше домовленого часу. А потім була запашна кава, прогулянка вечірнім парком, надзвичайно приємна розмова з Іваном, який виявився сусідом з дому навпроти, вже-місяців-зо-три-закоханим-в-Тамару, лиш не знав як до неї підступити, а тут така можливість з порятунком тортівниці підвернулась! Після тої та багатьох інших романтичних прогулянок з Іваном Тамара зім'яла свій список з ''принцовими'' рисами в м'ячик і щасливо жбурнула його в смітник. Ну і що, що суджений виявився не високим, зовнішність його не відповідає стандартам глянцевих журналів та й фінанси ''не співають романсів'', зате він розумний, добрий, люблячий, а ще куди там принцам до нього з його знатним прізвищем: Король! Іван Король! З ним Тамара стала не принцесою, а справжнісінькою королевою :-) Ну а сирник з рисом посів почесне місце на кухні ''королівського'' подружжя - він став символом їхнього знайомства і кохання :-)

Для тіста покладіть разом борошно, розпушувач, цедру, цукор, сіль і масло 

Для начинки у глибоку каструлю (з товстим дном) покладіть рис, 40г цукру, сіль і масло (можна готувати і в мультиварці - оберіть програму ''Каша'')

Варіть до готовності рису (не забувайте час від часу помішувати). Потім дайте рису трішки вистигнути

Додайте до готового рису терту лимонну цедру, сир або рікотту, цукати, яйця, ванілін, корицю і 5 ст.л. цукру. Гарно все перемішайте

Дістаньте тісто з холодильника, 2/3 від нього тоненько розкачайте і викладіть у форму з бортиками

''Лазанья, то така геніальна річ, вона як торт - зміни начинку і щоразу будеш мати новий витвір мистецтва'', так завжди казав мій свекор і незмінно все життя на Різдво готував лазанью. Не знаю, хто ще має в своєму кулінарному арсеналі стільки різноманітностей тієї страви, як мав він: класична, біла, з грибами, зі шпинатом, сирна, овочева, з лососем... Серед всього того багатства мені, чомусь, найбільше полюбилась лазанья з гарбузом і ковбасками. Ну, гарбуз я люблю в усіх його ''смакових перевтіленнях'' - і в солоних і в солодких, а в поєднанні з ковбасками для грилю взагалі виходить диво - дивне. Додайте ніжність соусу Бешамель і можна забути про будь - які ресторани, бо такої смакоти ніде не знайдете :-)

Приготуйте Бешамель: я готую завжди мою ''ліниву'' версію, яка ні смаком, ні консистенцією не відрізняється від класичного варіанту: просто покладіть разом усі вказані інгредієнти (холодне молоко, сіль, мускатний горіх, масло і борошно)

Приготуйте начинку: в невеликій кількості олії підсмажте подрібнені цибулю, цибулю - порей, моркву і селеру

Долийте води (щоб лиш покрила гарбуз), додайте сіль, перець, паприку і тушкуйте до готовності

Продовжуйте викладати слоями в такому ж порядку: тісто, начинка, тертий сир, доки не закінчаться всі інгредієнти. В кінці полийте лазанью 5 ст.л. молока

Сьогодні погода просто казкова, тож поки сонечко тішить своїм теплом ми з дітьми намагаємось якомога більше часу проводити на вулиці. Беремо з собою самокати, м'яч і майже до смеркання гуляємо. А потім мої хлопці, ''нагулявши'' апетиту хочуть їсти вже і негайно :-) Особливо менший: відкриває холодильник і починає будь - що їстивне там шукати. Ну, ми - мами  ''народ'' винахідливий :-) В обід я, зазвичай, готую щось таке, щоб ввечері досить було лиш розігріти і відразу сідати за стіл. Найбільше для таких випадків люблю макаронні запіканки. В них окрім макаронів (які мої діти завжди з величезним бажанням їдять) можна ''заховати'' ще сир і різні овочі. Сьогодні на вечерю нас вже чекає смачнюча запіканка з макаронами, гарбузом і броколі в соусі Бешамель. Щоб додати ще визначенішого смаку цього разу я до запіканки поклала ще бекон, замість нього підійде і тушкований з цибулькою фарш, або подрібнена шинка. Хоча і без таких додатків страва дуже смачна.

Бекон наріжте невеликими кубиками або смужками і покладіть в пательню з невеликою кількістю олії

Додайте варену броколі, зубок часнику (пропущений через прес), сіль, перець. Перемішайте і готуйте ще 2 хв

Для соусу Бешамель покладіть разом в каструлю молоко, борошно, масло, сіль, перець і мускатний горіх (то моя ''лінива'' версія цього соусу, яка мене ніколи не підводить і значно економить час, при тому не втрачаючи ніяких смакових властивостей)

Перемішайте макарони з соусом Бешамель, тушкованими овочами і голландським сиром (грубо натертим або порізаним середніми кубиками). Викладіть усе в форму, змащену олією

Вчора вечером дивились ми усією сім'єю передачу про різні цікавинки, от там і трапився один дуже "апетитно - пізнавальний" сюжет про макарони, а точніше, такий їх "довгий підвид", як спагетті. Я й не здогадувалась, що (грубо кажучи) до 1800 року не існувало сучасної виделки з 4 зубцями - то я про Італію, бо в інших країнах археологи понавідкопували багато стародавніх виделкоподібних пристроїв :-) Люди, зазвичай, споживали усі наїдки руками (з кухонних приборів були лиш ніж - найдавніший кухонний винахід і ложка), виделка ж, розглядалась, як протирелігійна річ (через свою форму) і навіть була заборонена церквою. Найвибагливіші "поїдачі" для зручності інколи замість виделки використовували кінчик ножа, на який наколювали шматки їжі. Потім з'явились виделки з двома і трьома зубцями. Що ж до звичної нам  "чотиризубої" виделки, її поява (якщо вірити переказам) пов'язана саме зі спагетті! Справа в тому, що король Неаполя Фердинанд ІІ надзвичайно любив спагетті, однак, та страва вважалась негідною знаті і на різноманітних офіційних трапезах її ніколи не подавали, оскільки, як відомо, в той час їли все здебільшого руками, спагетті були страшенно незручні для того діла. Існувала виделка з трьома зубцями, та, мабуть, зручніше вдягти штани через голову, ніж намотати спагетті на таку виделку :-) От король і дав завдання своєму повару Дженнаро Спадаччіні якось ту проблему вирішити - і вуаля! Так на світ з'явився геніальний винахід - виделка з чотирьма зубцями, яка ідеально підходить не лише для намотування на неї спагетті, а й для всіх інших смаколиків :-) Отак та історія нагнала на мене апетиту, що сьогодні в мене не було іншого вибору, як приготувати на обід щось зі спагетті! І не просто "щось", а одну з моїх улюблених страв - запіканку, яку італійці іноді ще називають тортом зі спагетті. Добре, що є чим ту смакоту - пресмакоту їсти :-)))) Усім бажаю смачного дня!

Для торта зі спагетті потрібно:

 Часник почистіть, розріжте кожен зубок навпіл повздовж і підсмажте легенько з обох сторін в олії, потім заберіть його з пательні

В пательню з олією (в якій смажився часник) вилийте томатний соус, додайте  орегано, базилік, сіль і перець

Сюди ж додайте нарізану кубиками моцареллу (якщо замість неї використовуєте голландський сир, тоді натріть його на грубій терці), рікотту (або домашній сир), пармезан і гарно перемішайте