Вчора ''гуляючи'' просторами інтернету натрапила на фото шоколадного пирога з сирними кульками і відразу згадалась мені мода на ту цікаву випічку: декілька років тому, мабуть, якщо не всі, то принаймі кожна третя господиня мала ''свій'' рецепт такого пирога і неодмінно тішила ним своїх рідних і гостей. Хтось до тіста додавав окріп, в когось воно було на геніальному кефірі, мені ж найсмачніший баусин рецепт, перевірений роками і моїм дитинством :-) В нас вдома те ''чудо'' було дуже популярним і бабуся часто пекла його до чаю. Ми навіть замість торта на свята деколи пекли цей пиріг - в ньому ж є всі ''атрибути'' справжнього торта: бісквітне тісто і сирний крем, а потім прикрашали його збитими вершками і свіжими полуничками 🍓 І от вчора той солодкий витвір мистецтва знову нагадав мені про себе, ні... не просто нагадав, а змусив мене його спекти, бо його смак і аромат просто переслідували мене цілісінький день і не давали спокою. Лиш я вирішила надати йому нового вигляду і спекла його в круглій формі для кекса - вийшло дуже цікаво. Мої хлопці ''охрестили'' десерт ''Шоколадним кексом з сирним серцем''. Звичайно ж, ніхто не боронить пекти пиріг і в класичній круглій тортівниці - на смак форма не впливає: такий десерт чудово смакує круглим, квадратним, трикутнім і навіть шистикутнім :-) Готовий пиріг неодмінно залиште повністю вистигнути, а якщо вистачить терпіння - покладіть його ще до холодильника на годинку, тоді начинка стане ідеальною.

І гарно все перемішайте (з рікотти начинка вийде досить рідка, а з домашнього сиру значно густіша - можна мокрими руками зробити сирні кульки)

Тепер час взятись за приготування тіста: збийте яйця з цукром

Досипте какао, борошно і розпушувач. Гарно перемішайте до однорідного стану без грудочок

Форму для пирога або кекса змастіть маслом і присипте борошном. На дно форми викладіть половину тіста

Випікайте 50-60хв при 180С (готовність неодмінно перевірте зубочисткою). Потім дайте пирогу повністю вистигнути - тоді начинка набуде своєї ідеальної консистенції. Смачного :-)

Ця історія про те, як в Тамари вкрали сирник... цілісінький щойно спечений сирник... і прямо з підвіконня! Хоча ні, почну не з сирника, а зі слів Тамариної бабусі: '' Томочка, послухай мене, старшу жінку з життєвим досвідом. Нащо тобі та ''бухалтерія'', йди вчитись на повара. В повара завжди буде що поїсти і чим сім'ю нагодувати''. Тамара, чомусь, ще зі школи уявляла себе бухгалтером: такою серйозною жінкою в модних окулярах зі стопкою паперів, морем цифр і великою відповідальністю. Але бабуся не відступала, назбирала Тамарі велику колекцію кулінарних журналів і повільно, але впевнено звела внучку з ''бухгалтерської дороги'' в кулінарний бік - так Томочка стала дипломованим кухарем - кондитером і щасливо працювала в одному з місцевих ресторанів. Бабуся мала рацію: вдома в дівчини завжди було щось смачненьке, от тільки так хотілось нагодувати тими смаколиками не тільки бабусю, батьків і молодшого брата, а ще й для когось романтичну вечерю приготувати. Ні, з залицяльниками в Тамари ніколи проблем не було. Але всі їй були ''якісь не такі''. Ну от, наприклад, сісуд Микола з 4 поверху зовсім не мав смаку до одягу: ну як можна носити ту огидну світло зелену сорочку. А Тарас - офіціант з ресторану, де працювала Тамара: ніби й нормальний, симпатичний хлопець, але оте його кучеряве волосся... перебирала харчами Тамара. ''Ні, я буду чекати свого принца: красивого, високого, розумного і багатого!'' записала вона ті чотири ознаки майбутнього судженого на папірці, заховала його в шухляду і пішла місити тісто на сирник. То був новий кулінарний винахід Тамари - сирник з рисом, таке собі два в одному: запіканка і пиріг, ще й з цукатами, цедрою і корицею. Готовий сирник господиня поставила на кухонне підвіконня (жила Тамара на першому поверсі і кухонне підвіконня було її улюбленим місцем для ''вистигання'' готових страв). А через 10 хвилин сирник зник! Разом з новою тортівницею, яку Тамара з тижні чекала аж з далекого Китаю. ''Цирк на дроті'', подумала Тамара і в пошуках злодія висунула голову у вікно. Під під'їздом бігав Михайло Іванович (так звали собаку, яка вже надцять років жила біля Тамариного будинку), пес крутив язиком і вдоволено облизувався. ''Ну що, Михайло, на солодке тебе потягнуло? Вже котлети і ковбаса тобі не подобаються! То хоч тортівницю нову назад віддай'', вела розмову з псом Тамара. Михайло Іванович подивився на неї своїми сонними очима,  оглянувся назад, гавкнув і десь собі побіг. А зранку Тамара знайшла на підвіконні свою тортівницю! Чистісіньку, а всередині була шоколадка і записка: ''Вибач, що не встиг врятувати твій пиріг. То підлітки з сусіднього дому так невдало пожартували... Тортівницю доставляю назад цілою і непошкодженою. Шоколадка тобі для підняття настрою і ще запрошую завтра на горнятко кави. Чекатиму в 5 годині під під'їздом. Надіюсь, прийдеш. Іван''. За одну секунду Тамара перебрала в пам'яті всіх знайомих і незнайомих Іванів: ні, Іван дядька Павла ніколи б не пішов на такий героїчний вчинок з порятунком китайської тортівниці, Ванька - сторож з роботи живе в іншому кінці міста... Тамарина гордість казала їй навіть не думати йти на зустріч з невідомо ким, але жіноча цікавість змусила в 4 годині вже бути одягненою, підмальованою і краєчком ока (заховавшись за фіранкою) заглядати у вікно, щоб побачити того інтригуючого кавалера. Через деякий час з будинку навпроти вийшов молодий чоловік середнього зросту, з невеликою залисиною, букетом троянд і попрямував прямісінько до Тамариного під'їзду. ''Красивого, високого, розумного і багатого...'' крутився в голові дівчини список обов'язкових рис її майбутнього принца. ''Ну нічого, поп'ю кави, порозмовляємо та й все'', подумала Тамара і, як годиться поважаючій себе дівчині вийшла з дому на 15 хвилин пізніше домовленого часу. А потім була запашна кава, прогулянка вечірнім парком, надзвичайно приємна розмова з Іваном, який виявився сусідом з дому навпроти, вже-місяців-зо-три-закоханим-в-Тамару, лиш не знав як до неї підступити, а тут така можливість з порятунком тортівниці підвернулась! Після тої та багатьох інших романтичних прогулянок з Іваном Тамара зім'яла свій список з ''принцовими'' рисами в м'ячик і щасливо жбурнула його в смітник. Ну і що, що суджений виявився не високим, зовнішність його не відповідає стандартам глянцевих журналів та й фінанси ''не співають романсів'', зате він розумний, добрий, люблячий, а ще куди там принцам до нього з його знатним прізвищем: Король! Іван Король! З ним Тамара стала не принцесою, а справжнісінькою королевою :-) Ну а сирник з рисом посів почесне місце на кухні ''королівського'' подружжя - він став символом їхнього знайомства і кохання :-)

Для тіста покладіть разом борошно, розпушувач, цедру, цукор, сіль і масло 

Для начинки у глибоку каструлю (з товстим дном) покладіть рис, 40г цукру, сіль і масло (можна готувати і в мультиварці - оберіть програму ''Каша'')

Варіть до готовності рису (не забувайте час від часу помішувати). Потім дайте рису трішки вистигнути

Додайте до готового рису терту лимонну цедру, сир або рікотту, цукати, яйця, ванілін, корицю і 5 ст.л. цукру. Гарно все перемішайте

Дістаньте тісто з холодильника, 2/3 від нього тоненько розкачайте і викладіть у форму з бортиками

Недавно я впіймала себе на думці, що вже багато років (а може й завжди) сприймаю людей і взагалі навколишній світ через їжу... 😁 Ага, в кожного є свої дивні риси і я тут зовсім не виняток :-) Поясню краще: уявіть собі, що ви заходите в оселю, де усе повітря пронизане ванільним ароматом, а з кухні доносяться вправні стукання ложок, виделок і інших кухонних ''причандальок'', на плиті в банячку щасливо гріється борщ, на пательні шкварчать котлетки, а в духовці підростають солодкі булочки... Така сім'я просто не може, не має права бути нещасливою! Так: в моєму сприйнятті щасливі люди завжди пахнуть ваніліном, або корицею, або лимонною цедрою, а ще часто додаються аромати свіжих спецій, меду і навіть рішучий запах пікантного часничку - то теж ознака щастя. Тільки в люблячої і сповненої позитиву господині вареники виходять не просто грудочками борошна з начинкою, а справжнім витвором мистецтва (хай у них не буде ідеальна форма, чи вони будуть різного розміру - зате в них є найголовніше - вкладена душа і вони неодмінно піднімуть настрій усім, хто їх щасливо поїдатиме). Щаслива, незаклопотана людина ніколи не снідатиме однією кавою, до кави неодмінно має бути ароматна булочка чи печенько, а особливо позитивні люди ще й канапкою на сніданок посмакують :-) Ось так, така проста арифметика в моїй голові і в навколишньому баченні :-) І така теорія мене ще ніколи не підводила. От, наприклад, в тітки мого чоловіка завжди виходять найніжніші в світі ньокки (чи ліниві вареники, як я їх називаю), вони такі, знаєте, м'які-прем'які, наче невагомі хмаринки з досить багатим ''рішучим'' смаком - саме такою є і тітка Джакоміна (на вигляд дуже тендітна ніжна жінка, зате з надзвичайно сильним і завжди оптимістично налаштованим характером) :-) Скільки лінивих вареників я перепробувала за багато років в Італії, а тітчині мені найкращі. Коли їх готуватимете, не забудьте додати хороший настрій, дрібку оптимізму і любов до ближнього - то є три дуже важливі інгредієнти для вдалого результату :-) Смачного!

Покладіть разом усі вказані інгредієнти і замісіть з них тісто (якщо воно надто липке, додайте ще трішки борошна)

Поріжте ''ковбаски'' на шматочки, приблизно 1 - 1,5 см завтовшки (взагалі, тут питання смаку - якщо любите великі ньокки, спокійно нарізайте їх такого розміру, якого бажає ваша душа гурмана)

За допомогою виделки зробіть на кожному лінивому вареничку повздовжні заглибинки: просто ''прокатайте'' ньокки по зубцях виделки. Такі зазубринки потрібні не для естетичного вигляду, а для того, щоб соус краще огорнув готові ньокки

Відваріть в киплячій підсоленій воді до готовності (для цього достатньо 1хв після того, як ньокки спливуть на поверхню води). А потім смакуйте їх з вашим улюбленим соусом, зі сметанкою чи маслом :-)

Маю я одну дуже велику любоффффф! Ні, то я не про коханого чоловіка зараз, а про гастрономічну любов :-) Та пристрасть в мене ще з дитинства і от вже скільки років не проходить. А ще вона дуже легко передається повітряно - ''крихітним'' шляхом: досить на мить вдихнути чарівний ванільно - яблучний аромат, а потім скуштувати лиш крихточку яблучного конвертика і все, ви пропали в полоні смакоти:-) В нашій сім'ї по конвертиках з яблуками спеціалізується мамина сестра Ліля (так так, та сама Ліля, що пече найсмачнішу в світі сирну запіканку). Саме Лілін рецепт мені найвдаліший (еге ж, конвертики бувають різні і рецепти їх теж: десь забагато цукру, десь в тісті надто відчувається смак соди, а в цьому переписі абсолютно нічого зайвого і нічогісінько не бракує :-) Лиш раджу пекти подвійну порцію, бо тістечка вмить розлітаються.

Покладіть разом усі інгредієнти для тіста (сир, м'яке масло, соду, погашену оцтом, борошно, цукор і ванініл)

Замісіть тісто (якщо воно надто липке, досипте ще борошна). Покладіть його до холодильника на 30хв

Готове тісто розкачайте (не тонко - приблизно 0,5см завтовшки) і поріжте його на однакові квадратики

Для начинки яблука почистіть і наріжте середніми кубиками. Перемішайте їх з цукром і корицею

 От Якось, не склалось в мене з індичим фаршем. Обожнюю філе індички, а з фаршу страви якісь невтішно сухі виходять. Але маю одну ''любов'' - хлібець з індичого фаршу. Він без перебільшень один з найсмачніших в моєму кулінарному арсеналі м'ясних хлібців. Інгредієнти настільки вдало поєднані, що, як каже мій чоловік: ''То просто Вау'' :-) Тут і фарш, і вівсяні пластівці, і томатна паста, і тертий сир, і часничок. Як завжди, рецепт мені дала моя ''гуру'' італійської кулінарії - чоловікова тітка Джакоміна, а вона поганого не нарадить :-))))

Покладіть разом фарш, вівсянку, часник (пропущений через прес) і 1 яйце

Додайте смажену цибульку, тертий сир, сіль, перець, паприку і томатний концентрат