Я обожнюю осінь! За все: за кольорове листя (особливо, кленове, якого мені дуже бракує в Римі), за дощ (який сьогодні з самого ранку намочив мене до останньої ниточки, а як тільки я забігла в під'їзд раптово припинився), за перші холоди (тож така чудова нагода ввечері загорнутись в теплу ковдру і з горнятком чаю в компанію з улюбленою книгою поринути в світ домашнього затишку), за спокій і меланхолію (такі необхідні після веселого непосидючого літа), за гриби, каштани (мій чоловік якраз сьогодні ввечері запікатиме їх)... А ще осінь для мене - це яскраві гарбузяні страви. І, якщо солоних страв з того овоча безліч в різних кухнях світу, то за гарбзяними десертами і солодкою випічкою я знайчастіше ''лізу'' до американців :-) От, чомусь, ні в кого не знаходжу такого солодкого гарбузяного різноманіття, як в заокеанських гастрономічних надбаннях. Не скажу, який з кексів чи пирогів мій улюблений, бо вони всі надзвичайні, в кожного своя смакова мелодія і неповторний характер, а рецептів стільки, що можна щодня обирати новий смаколик, залежно від настрою :-) Сьогодні в унісон моєму настрою на сніданок в нас був кокосово - гарбузяний кекс. Він, як осіння посмішка - солодкий, яскравий, ніжний і водночас досить визначений, як смаком, так і структурою.

Гарбуз поріжте середніми кубиками і відваріть його або запечіть в духовці (можна і в пароварці приготувати), потім перемеліть блендером в пюре

До збитих яєць додайте олію, молоко, терту лимонну цедру, ванілін і корицю. Усе гарно перемішайте

Форму (підійде і кругла з діркою посередині, і прямокутна, і звичайна тортівниця) змістіть олією і перелийте в неї тісто

Випікайте 1год при 180С (готовність обов'язково перевірте зубочисткою), потім дайте кексику повністю вистигнути і смакуйте :-)

Сьогодні розкажу вам історію про друге життя нез'їджених пасок або іншої здоби :-) От у мене щороку одне і те ж - на Великдень назбирується велика колекція різноманітних пасок (своїх і дарованих, а ще ціла полиця італійських великодніх коломб), які просто неможливо з'їсти усі і відразу.  Після свят частина пасочок, разом з ковбасами, великоднім зайчиком та ще деякими смаколиками ''поселяються'' в морозилку і чекають свого щасливого моменту (після розморожування пасочки розігріваю в духовці і вони знову, як щойно спечені), ще частина перетворюється на мій улюблений мальтійський пудинг. А цього року моя колекція ''що зробити з зачерствілими пасками і здобою'' поповнилась ще одним рецептом - тепер я з них печу смачнючий кекс! Таке своєрідне перевтілення, коли зачерствіла пасочка перетворюється на ароматний, м'який і цікавий десерт. До кексу можна додати цедру, горішки, шоколадні краплі або цукати (мої паски, зазвичай вже з родзинками і цукатами, тому я їх не додаю). Веселих вам свят, смачних пасочок, радості в оселях і миру в душі :-)

Перемішайте борошно з розпушувачем і подрібненою паскою (сюди ж додайте за бажанням цукати, цедру, горіхи, шоколадні краплі чи інші додатки)

Випікайте 50-60хв при 180С (готовність перевірте зубочисткою), дайте кексу повністю вистигнути і смакуйте :-)

Сьогодні захотілось чогось м'якенького, смачного, ванільного, але такого, щоб швидко приготувалось і ще й настрій підняло. Для такого випадку маю один бабусин смаколик - сирні кексики. Люблю їх безмежно! І не лише за їх ніжну структуру і чудовий смак, а й за те, що вони таке собі ''все в одному'': до них досить покласти якийсь цікавий ''додаток'' і будете мати щоразу новий смачнючий десерт :-) Серед моїх улюблених ''додатків'' шоколадні краплі (дропси), родзинки, лимонна або апельсинова цедра, ромова есенція, в'ялені вишні і ванілін. На приготування потрібно зовсім мало часу і декілька простих інгредієнтів, які, зазвичай, ''живуть'' в холодильнику і на кухонних поличках :)

Для сирних кексиків потрібно:

Моя свекруха дуже любить розповідати історії зі свого дитинства, а так як в мені вона знайшла вдячного слухача, постійно згадує щось нове й цікаве. Народилась моя "друга мама" на Мальті і згадати їй справді є що: зовсім маленькою вона на власні очі бачила війну,  коли такий крихітний острів пережив страшне німецьке бомбардування... Але, нащастя, більшість її спогадів веселі, сонячні і яскраві, як і її тепла батьківщина. Часто в своїх розповідях свекруха згадує якісь давно забуті смаколики, як от кролик, тушкований в чорному шоколаді (досі не знайшла рецепту, а мій чоловік взагалі сумнівається, що така страва коли-небуть існувала:-)))). Але сьогодні мова піде не про кролика і не про шоколад, а про солодкий пиріг з картоплі. Мабуть разів 100 чоловікова мама розповідала мені історію про той десерт. То були якраз повоєнні роки і багато мальтійських сімей ще не встигли повернутись до нормального життя (морально й матеріально), тому люди намагались допомагати один одному, як могли. У батьків моєї свекрухи був великий сад з фруктовими деревами і щоразу вони збирали гарний урожай. Моя "друга мама" (в той час учениця початкової школи) щосуботи носила кошик з апельсинами, лимонами й іншими фруктами з саду сусідам. Сусідка ж, щоб віддячити, садила мою свекруху за стіл і давала їй шматочок солодкого пирога з картоплі. Так той смаколик закарбувався в її пам'яті, що навіть через більше, як півстоліття немає для неї смачнішого пирога за той картопляний! От вона вже роками мене просить знайти їй рецепт, але якби ж то було так легко. В інтернеті і книжках повно солоних картопляних страв, ще й ніхто зі знайомих теж не мав такого перепису. Ми вже думали полишити те діло й залишити свекруху жити спогадами про той пиріг, аж тут зовсім випадково мені на очі потрапив рецепт в старій англійській кулінарній книзі і, як каже моя мама в мене в голові "загорілась лампочка" :-) Для дегустації покликали свекруху і, затамувавши подих, усі чекали її фінального вердикту... сльози в її очах без слів дали зрозуміти, що людина повернулась в дитинство,і подумки знову опинилась за столом сусідки з кошиком апельсинів в руках і шматочком картопляного пирога на столі... спробуйте цю смакоту, вона того варта :-)