Згущене молоко в Італії не користується такою великою популярністю, як в Україні (я його, взагалі, лиш декілька років тому помітила на полицях супермаркетів, а до того тут мало хто знав що то таке і з чим його їдять). Ех, не зрозуміти моїм італійським друзям яка то насолода їсти згущене молоко ложкою з банки, а чай з ним - то взагалі найсмачніший в світі чай! Але італійці знайшли пристотування такому смачному продукту - вони додають його в тісто для печива і кексів. Саме про такий кекс я й хочу розповісти, бо він настільки смачний і з якимось таким цікавим масляно-ванільно-молочним смаком і ароматом, що відразу ''запав мені в душу і полонив моє серце'' :-) І структура тіста в нього теж цікава - повітряна з бульбашками. Навіть якщо ви не відносите себе до любителів згущеного молока, всеодно раджу вам спробувати таку випічку, впевнена, вона вам неодмінно сподобається :-)  

Форму для кекса змастіть маслом, присипте борошном і вилийте в неї тісто (воно буде досить рідке)

 🍰 Приготували щось по моїх рецептах? Додавайте Ваші смачні фото з тегом @itholubzi в Instagram  так цікаво побачити, що Вам сподобалось :-) Усім бажаю хорошого дня і дякую, що читаєте!

А пам'ятаєте кекс Столичний? Той справжній, з масляно - ванільним смаком і великою кількістю родзинок, з красивою тріщинкою зверху... В сьогоднішніх магазинних кексах від того справжнього смаколика з дитинства залишилась, нажаль, тільки красива тріщинка...  Масла, більш ніж впевнена, туди ніхто не кладе, замінюючи його дешевим спредом чи маргарином, для масляного смаку використовують есенції, а перелік складників з незрозумілими абревіаціями взагалі наводить жах :-( І найбільш прикро тому, що справжній Столичний кекс дуже легко готується з простих інгредієнтів без цілої купи добавок. Ніколи не забуду, як бабуся брала мене маленьку з собою на роботу в кондитерський цех. То було моє улюблене місце, від якого віяло не лише божественним ванільним ароматом, а й якоюсь смачною магією. Я завжди зачаровано розглядала здоровенні кухонні комбайни і боялась до них підійти. Чосусь, вони мені здавались живими, з довжелезними руками, які міцно обіймали миску з борошном, маслом і яйцями і дуже зайнятими у своїй нелегкій праці по вимішуванню кремів і тіста, і я страшенно не хотіла їх турбувати, тому лиш сиділа на кріслі і спостерігала за таємничою роботою тих машин. Моїм улюбленим днем на бабусиній роботі був четвер. Саме в той день щотижня в цеху незмінно пеклись два мої улюблені десерти: тістечко "Танічка" і кекс "Столичний". Мені довіряли поважну місію: "Танічки" (яких в пекарні пекли таку кулькість, що й порахувати неможливо) я посипала подрібненими горішками, а в тісто для кексу додавала родзинки. Я стільки четвергів провела в бабусі на роботі, що рецепт кексу пам'ятаю без записника до сьогодні. Бабуся завжди повторювала: "То дуже легко запам'ятати - однакова кількість масла і цукру, 3 яєчка, ванілін... і в жодному разі не можна замінювати масло маргарином". В цеху пекли все строго по ГОСТу, в жодному разі не відходячи від правил, навіть задля економії (для мене саме ті рецепти були ідеальними). Вчора, чомусь, так захотілось чаю зі Столичним кексом, хоч на вулиці й спека і духовку лінь вмикати, та бажання сильніше за лінь, тим більше, що така смакота виходить :-)