Киселиця

Мабуть, в кожного з нас в дитинстві був справжній сердечний друг... Для мене таким другом був мій дідусь Петро. Разом ми співали нашу улюблену пісню про козака, який любив пироги з сиром більше, за свою дівчину; ходили до лунапарку, збирали гриби і підсніжники в лісі, знімали колорадських жуків з бараболі, а ще я обожнювала ходити з дідусем на роботу - він працював завскладом на базі, де зберігали іграшки і цукерки (для мене то був справжній рай!). Будь-яка буденна справа з дідусем перетворювалась на свято. А ще нас поєднувала любов до киселиці :-) Бабуся часто нам її варила, поки ми з дідусем щось ''витворяли'', а потім ми всі разом смакували цим корисним десертом (бабуся казала, що він додасть нам сили). Ми з дідусем навіть віршик склали про киселицю (досі його дослівно пам'ятаю):

Наварили ми ''здоров'я''

Зараз стигне на вікні

Будем разо смакувати

І дорослі, і малі

Не страшна й хурделиця, 

Коли є киселиця!

Скільки часу пройшло...Ех, як тільки винайдуть машину часу, обов'язково повернусь в дитинство, стану маленькою і знову буду смакувати киселицю  з дідусем.  

Для киселиці потрібно:

• 200г чорносливу без кісточок
• 1 літр води
• 1-2 ст. л. цукру
• 2 ст. л. крохмалю

Чорнослив залийте окропом (щоб покрив його), накрийте кришкою і залиште на 10 хвилин

Потім перемеліть все в блендері (разом з водою, якою запарювали чорнослив)

Долийте 1 літр води, цукор і доведіть суміш до кипіння

Крохмаль розведіть в половині склянки холодної води, вилийте його в киплячий кисіль і, постійно помішуючи, варіть ще 3-4 хвилини

Досолодіть ще за смаком, якщо любите солодші напої, дайте трішки вистигнути і смакуйте на здоров'я :-) Я ще з дитинства люблю їсти киселицю ложкою і закусувати якимось коржиком. Але і без коржика ця смакота нічого не втрачає!

P.S. Дідусю, шлю Тобі великий привіт на небо... Люблю Тебе... і дуже сумую...

(На фото я і дідусь, 1986р.)